Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика коносамента як цінного папера .
1.1. Генеза коносамента як цінного паперу 11
1.2. Коносамент у цивілістичній доктрині 25
1.3. Поняття і ознаки коносамента 39
1.4. Реквізити коносамента та їх правове значення 54
1.4.1. Застереження в тексті коносамента: доцільність та межі застосування 71
1.5. Класифікація коносамента 76
Висновки до першого розділу .99
РОЗДІЛ 2. Коносамент як об єкт цивільного обороту
2.1. Цивільно-правове регулювання відносин, пов язаних з обігом коносамента. 105
2.1.1. Особливості передачі прав, які становлять зміст коносамента, у договірних відносинах про передачу майна у власність. 123
2.1.2. Правові аспекти здійснення застави коносамента як цінного папера . 131
2.2. Функціональне значення коносамента в цивільному обороті. 143
2.3. Шляхи вдосконалення законодавства, яке регулює відносини, пов язані з обігом коносамента . 154
Висновки до другого розділу .171
Висновки 182
Список використаних джерел
- Коносамент у цивілістичній доктрині
- Застереження в тексті коносамента: доцільність та межі застосування
- Правові аспекти здійснення застави коносамента як цінного папера
- Шляхи вдосконалення законодавства, яке регулює відносини, пов язані з обігом коносамента
Введение к работе
Актуальність теми. Процеси формування правової держави і активного розвитку ринкової економіки, що відбуваються в Україні, обумовлюють необхідність використання у цивільному обороті нових різновидів об єктів цивільних прав. Одним з таких об єктів є коносамент, який доцільно розглядати як різновид цінних паперів.
Зауважимо, що протягом тривалого часу коносамент розглядався не як різновид цінних паперів, а як форма договору морського перевезення вантажів. Крім того, аналіз правової природи коносамента у вітчизняній цивілістичній літературі на рівні окремих дисертаційних чи монографічних досліджень не проводився. Окремі ж питання у цій царині розглядались лише в межах аналізу особливостей договорів морського перевезення вантажу. Аналіз наукових поглядів учених-цивілістів радянського й пострадянського періоду щодо цієї проблеми свідчить про наявність у доктрині цивільного права різноманітних поглядів на правову природу коносаменту. Так, історично розвиток торговельного мореплавства обумовлює здатність коносаменту бути об єктом майнового обороту, який характеризується можливістю багаторазової передачі прав на майно шляхом передачі коносамента третім особам, але таке його розуміння повинно бути чітко обґрунтовано, що сприятиме дослідженню зазначеної проблеми і внаслідок цього - вдосконаленню чинного законодавства України. Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений збільшенням значення коносамента у процесі активного розвитку ринкової економіки України і необхідністю вдосконалення національного законодавства, що практично неможливо без детального розгляду юридичної сутності коносамента.
Зазначене набуває особливого значення при проведені соціально-економічних перетворень в Україні, що визначає необхідність вдосконалення правової регламентації відносин у сфері випуску та обігу коносамента як цінного папера. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Основні проблеми здійснення і захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» № 0186.0.070867. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на досягнення науки цивільного права, обґрунтувати можливість розгляду коносамента як різновиду цінних паперів.
Основні завдання дисертаційного дослідження визначаються його теоретико-прикладним характером і включають:
1) проведення аналізу умов виникнення й розвитку коносамента, визначення тенденцій правового регулювання відносин, що виникають в зв язку з його випуском й обігом;
2) обґрунтування об єктивної необхідності розгляду коносаменту як різновиду товаророзпорядчих цінних паперів;
3) розгляд основних теоретичних питань, що стосуються цього виду цінних паперів, які не одержали достатнього висвітлення в науковій літературі;
4) розкриття суттєвих ознак коносамента як цінного папера;
5) здійснення порівняльного аналізу міжнародного і національного законодавства, а також законодавства інших країн, де коносамент не виключається із сфери регулювання відносин, пов язаних з випуском і обігом цінних паперів з що сприяє виявленню прогалин у чинному законодавстві України і формуванню науково обґрунтованих пропозицій щодо його подальшого вдосконалення.
Об єктом дисертаційного дослідження виступає правова природа коносамента як цінного папера. Вона визначається шляхом аналізу ознак цього об єкта цивільних прав, вивчення генезису цього об єкта, дослідження особливостей правових відносин, які виникають між власником коносаменту й особою, яка його випускає, попередніми й наступними власниками цього документа в процесі його функціонування у цивільному обороті.
Предметом дослідження є минуле і чинне міжнародне, вітчизняне й іноземне цивільне законодавство з питань правового регулювання відносин, пов язаних з випуском та обігом цінних паперів, у тому числі коносаменту, а також інші джерела. Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є історичний метод пізнання, який полягає в аналізі перш за все основних етапів розвитку коносаменту як цінного папера. Діалектичний метод і системно-структурний підхід до вивчення матеріалу дозволили виявити загальну тенденцію розвитку коносаменту як цінного папера. Порівняльно-правовий метод використовувався для з ясування переваг і недоліків правового регулювання відносин, пов язаних з обігом цінних паперів, у вітчизняній та інших правових системах. Формально-юридичний метод дозволив авторові здійснити аналіз змісту правових норм міжнародного й національного права, за допомогою яких здійснюється правове регулювання відносин у досліджуваній сфері. Конкретно-соціологічний метод як інструмент наукового аналізу дозволив розширити емпіричну базу і ввести в науковий оборот нові й маловідомі дані.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні одержаних у результаті дослідження висновків, що виносяться на захист і які слід поділити на два блоки: 1. На підставі узагальнення наукових поглядів вчених-цивілістів зарубіжних країн, вітчизняних науковців радянського й пострадянського періоду сформульовано три теорії правової природи коносамента – договірну, змішану й теорію коносамента як цінного папера. Остання розглядається як найбільш обґрунтована;
2. Запропоновано власне визначення поняття “коносамент”, яке виводиться через його правове значення як цінного папера. Вказано, що коносамент є неемісійним товаророзпорядчим речево-зобов язальним цінним папером. Він є титулом власності на майно, що знаходиться в цивільному обороті, тобто правовстановлюючим документом власника, що посвідчує його право на свій розсуд володіти, користуватися й розпоряджатися майном, закріпленим в коносаменті, шляхом здійснення права власності на коносамент; 3. Пропонується доповнити зміст коносамента наступними додатковими реквізитами: найменування документа (коносаментна позначка); умови страхування майна, яке підлягає перевезенню; термін перевезення, а також обґрунтовується недоцільність застосування в якості реквізиту коносамента фрахту та інших належних перевізникові платежів. Крім того розкривається значення такого реквізиту, як “кількість примірників коносамента”. Визначаючи доцільність такого реквізиту, як кількість складених примірників коносамента, автор зазначає, що його наявність безумовно дозволяє здійснити репрезентування коносамента третій особі з метою подальшого продажу товару. Чинне законодавство України, а також більшість правників, які займались і займаються дослідженням коносаменту, не вказують, яка мета переслідується видачею коносаменту в декількох примірниках, якщо право вимоги за ним зберігається тільки за одним примірником або за всіма загалом.
На думку автора, таке розуміння розглядуваного реквізиту коносаменту є доцільним тільки для такого його виду - як частковий (пайовий) коносамент. Так, у разі видачі однієї частини вантажу від цілого титульний власник коносаменту передає третій особі його примірник із вказаними в ньому відомостями для вантажоперевізника про кількість вантажу, який належить видати пред явникові цього коносаменту. При цьому, відомості в цей реквізит коносаменту вносяться у всі його примірники, що переслідує мету не допустити зловживань з примірниками коносаменту й попередити ситуацію, коли вантаж повністю видається по двох пайових коносаментах (делівері-ордер), а останні його примірники титульний володілець коносаменту продовжує видавати як пайові коносаменти на неіснуючий вантаж.
4. Обґрунтовано недоцільність застосування в теорії цивільного права і на практиці застережень, які вносяться до тексту коносамента. Так, у правовідносинах за коносаментом їх учасники мають справу з документами, а не з реальними цінностями, тому вони, не маючи можливості перевірити стан вантажу de facto, цілком покладаються на дані, що містяться у коносаменті. Наявність же в тексті коносамента застереження викликає сумніви щодо якісного чи кількісного стану вантажу і знижує його дійсну цінність. Крім того, включення до тексту коносаменту будь-якого застереження суперечить деяким положенням загального вчення про цінні папери. Мається на увазі порушення умов абстрактності й безумовності зобов язання, що виникає з коносаменту. 5. Обґрунтована доцільність класифікації коносамента за наступними критеріями: а) за характером перевезення вантажу: лінійний і прямий (прохідний); б). За обсягом майнових прав: на повний і частковий (делівері-ордер); б). За способом фіксації виражених у ньому прав: на бланковий і безбланковий коносамент;
6. Теоретично обґрунтовується можливість функціонування в цивільному обороті коносамента, випущеного в формі бездокументарного цінного папера шляхом відкриття на ім я депонента рахунку у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на коносамент, що належить депоненту. Для обліку бездокументарних коносаментів, переданих зберігачем депозитарію на підставі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік депонованих коносаментів. Бездокументарний коносамент, депонований цедентом на підставі відповідних договорів, зараховуються на його рахунок у цінних паперах;
7. Обґрунтовуються доцільність передачі прав за іменним коносаментом шляхом здійснення індосаменту. Так, їх передача шляхом цесії буде означати перехід всіх прав і обов язків за попереднім договором до наступної особи. При цьому зобов язання за коносаментом буде залежати від дійсності первісного зобов язання, що в свою чергу буде суперечити абстрактності цінного паперу;
8. Обґрунтовується положення, про те, що виникнення правовідносин застави коносамента вимагає наявності таких юридичних фактів, як складання договору про заставу коносамента, а також вчинення заставного індосаменту на коносаменті та передача коносамента заставодержателю.
9. В роботі обґрунтовується положення, що обіг коносамента не виключає обов язковості складання окремого договору перевезення вантажу. Так, характер предмета договору перевезення вантажу, об єктивно вимагає наявності попередньої домовленості про його перевезення в те, чи інше місце його призначення. Зазначене підтверджується аналізом норм чинного законодавства України. Це, в свою чергу, дозволяє вести мову про консенсуальність договору перевезення вантажу. 10. Виявлена необхідність вдосконалення законодавства України про цінні папери і зазначені тенденції уніфікації норм законодавства на міжнародному рівні. Пропонується внести зміни й доповнення до чинного законодавства України, що регулює відносини, пов язані з обігом коносамента.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали дослідження містять основні положення і пропозиції, які є придатними для використання учбового курсу “Цивільне право України” і спецкурсу “Правове регулювання ринку цінних паперів”, а також навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів тощо. Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть бути підґрунтям для подальших наукових досліджень проблем правового регулювання відносин, пов язаних з обігом цінних паперів, у тому числі коносамента. Апробація результатів дослідження. Загальні положення дисертаційного дослідження доповідалися на п яти науково-практичних конференціях:
1. Правова природа коносаменту: постановка проблеми // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м.Харків, 20-21 грудня 2001р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С.56-58. 2. Безбланковий коносамент: проблеми правового застосування. // Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадського суспільства: Матер. секції №9 першої обл. конф. молодих науковців (м.Харків, 19-20 берез. 2002р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С.38-41. 3. Коносамент як об єкт правовідносин власності. // Міжнародне морське право: історія, сучасність, перспективи розвитку: Міжнародна науково-практична конференція. (м. Одеса, 18-21 вересня 2002р). Зб. наук. пр. – Вип. 1. – Одеса: изд-информ ОНМА, 2002. – С. 83-87.
4. Застереження в тексті коносаменту: питання правової доцільності. // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м.Харків, 25-26 грудня 2002р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 103-106.
5. Співвідношення коносамента і договору перевезення вантажу (з огляду на положення нового цивільного законодавства України). // Нове законодавство України та питання його застосування: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених (м.Харків, 23 травня 2003р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і знайшли своє відображення у п яти статтях, надрукованих у фахових виданнях.
Коносамент у цивілістичній доктрині
У сучасних умовах подальшого розвитку доктрини цивільного права Україні значно зростає інтерес до поглибленого дослідження процесів правотворення в минулому. Головним компонентом цього вивчення є аналіз розвитку наукових знань стосовно правового регулювання відносин, пов язаних з обігом коносаменту. Історичне дослідження неможливо без проведення всебічного правового аналізу коносамента, результатом якого є виявлення його правової сутності як цінного папера. Аналіз конкретно-історичного матеріалу дає можливість: по-перше виявити підстави виникнення і розвитку коносаменту – як цінного папера з позиції історії і сучасності; по-друге – вписати визначені закономірності його розвитку в деякі системні процеси; по-третє, розглянути процес формування коносамента з урахуванням додаткових історичних обставин, які вплинули на його генезу як цінного папера.
Поява і подальше формування коносаменту як цінного папера обумовлено розвитком торговельного мореплавства як однієї з розповсюджених, як для минулого, так і для сьогодення, галузей торговельної діяльності. Торговельне мореплавство має глибоку історію свого розвитку. Його особливість у той час зводилася до двох основних напрямків. По-перше, перевезення вантажу не виокремлювалося в самостійну галузь економіки, бо мореплавство й торгівля становили собою одне ціле. Торговець супроводжував свій вантаж на власному або зафрахтованому судні. По-друге, перевезення вантажу обслуговувало другорядні галузі господарства, як-то: виробництво, торгівля тощо. Цим зумовлюється той факт, що коносамент уперше з явився у торговельному мореплавстві тільки на рубежі XII-XIII століть. Це пояснюється збільшенням кількості вантажу, накопиченням капіталу й необхідністю розміщення товару в торговельних центрах різних міст [1, c. 10] ), а також неможливістю капітана судна повністю підкорюватися розпорядженням відправника (одного чи декількох) в питаннях тривалості зупинок, зміни курсу руху, а також неможливістю відправника вантажу супроводжувати кожну з численних партій товару. Це робить присутність останнього зайвою [2, c. 183] ). В подальшому це призводить до розподілу праці в торговельному мореплавстві. Поскільки власник вантажу не завжди мав можливість супроводжувати власний товар, в практиці торговельного мореплавства почали використовувати працю повірених осіб [1, c. 9] ). Разом з цим виникала необхідність документарного оформлення факту прийняття вантажу шляхом видачі його відправникові певного письмового документа. Основною метою цього нововведення була потреба підтвердити прийняття перевізником відповідних зобов язань щодо перевезення вантажу.
У подальшому в законах багатьох міст середньовічних країн, (таких як Венеція, Піза, Анкона в Італії, Ганза в Німеччині та ін.) закріплювалися норми, що зобов язували власника судна мати писаря, до обов язків якого входило складання переліку (реєстру) прийнятого на судно вантажу й видача виписок з реєстру про його прийняття. Основне юридичне значення виписки з реєстру полягало в підтвердженні факту прийняття вантажу до перевезення. Подальший розвиток торговельного мореплавства викликає необхідність вдосконалення правови засобів, за допомогою яких здійснюється оформлення відносин по перевезенню вантажу. Виписка з реєстру поступово змінюється іншою формою документа – розпискою капитана судна про прийняття вантажу до перевезення. Першу згадку про цей документ в історії права зарубіжних країн можна віднести до 1248 року [1, c.11] ). Основне правове значення цього документа зводиться до реалізації ідеї зміни системи виписки з реєстру на видачу власноручно перевізником самостійного документа, в якому містився його обов язок видати вантаж уповноваженій особі. Таким чином, цей документ не тільки посвідчував існування договірних відносин по перевезенню вантажу, а й наділяв би третю особу можливістю отримати виключне право власності на все майно після його доставки. Наприкінці XV – на початку XVI століття розписка змінюється видачею самостійного документа за підписом перевізника вантажу. Він отримує різну назву: по-латині – scriptura de recepto, по-італійськи - polizza, по-французьки - connaissement, по-англійськи - bill of lading. З часом різниця між коносаментом і розпискою зменшується у зв язку з тим, що перший частіше розглядається як визнання перевізником одержання вантажу для перевезення і прийняття на себе зобов язання видати майно особі, зазначеній в коносаменті. Таким чином, коносамент отримує легітимаційне значення, в той час, як розписка - служила тільки доказом існування зобов язання перевезення вантажу [1, c. 11] ).
Застереження в тексті коносамента: доцільність та межі застосування
Ця точка зору була в подальшому висловлена також М.К. Александровим-Дольником [70, c.214] ), Ф.С. Волинцем [71, с.40, 108, 109] ), В.В. Єрмаковим [51, с. 157] ), О.Н. Гуревим [72, c. 183; 73, с.212] ). Серед правників останнього часу особливу увагу слід приділити позиції, яку займає О.Г. Невєров. Розглядаючи товарно-транспортну документацію (до якої він відносить коносамент) О.Г. Невєров зазначає: “Товарно-транспортний документ - це особливий об єкт цивільних прав. Він не тільки підтверджує складання договору перевезення вантажу, але є необхідним способом закріплення власно договору перевезення вантажу - є його формою. Обґрунтовуючи викладене, він вказує, що складання договору перевезення вантажу підтверджується складанням відправнику вантажу транспортного документа, що містить у собі всі істотні умови відповідного договору [74, с.38]1).
Таким чином, О.Г. Невєров робить висновок про те, що коносамент – це зафіксований на бланку договір перевезення вантажу, який містить у собі також обов язок документодавця (вантажоперевізника) здійснити видачу володільцю коносамента зазначеного у ньому майно. Оскільки передача коносамента ототожнюється з передачею вираженого у ньому товару, то коносамент є об єктом цивільних прав. Правова позиція вказаних учених об єднується спільною для них рисою - сферою регулювання цивільних правовідносин, пов язаних з обігом коносамента, яку на думку автора, слід об єднати в межах однієї теорії - змішана теорія коносаменту (власно автор.).
О.Г. Невєров визначає правову сутність коносаменту на підставі аналізу норм чинного законодавства, не приділяючи достатньої уваги доктринальному вивченню проблеми юридичної природи коносаменту. Як було зазначено раніше, закріплення на законодавчому рівні положення про те, що коносамент є формою і змістом договору перевезення вантажу пояснюється недостатньою розробкою доктрини цивільного права і являє собою так би мовити “законотворчий рудимент” соціалістичної епохи планово-адміністративного господарювання, яскраво посвідчующий стагнацію в розвитку цивільного законодавства в Україні.
Тим не менш, з точки зору автора дисертаційного дослідження, науковий погляд О.Г. Невєрова не є достатньо обґрунтованим з позиції теорії цивільного права. Так, О.Г. Невєров визначає правову сутність коносаменту на підставі аналізу норм чинного законодавства України, не приділяючи достатньої уваги доктринальному вивченню проблеми юридичної природи коносаменту. Як зазначає О.Г. Невєров, товаророзпорядчий документ (ТРД) втілює в собі не тільки майнові права, але й певні обов язки, що дозволяє казати про його договірний характер. Одночасно, він визнає товаророзпорядчий документ об єктом цивільних прав, що робить неможливим його ототожнювання з договором в цивільному праві. Оскільки ТРД є об єктом цивільних прав, то він є предметом певного договору (договору купівлі–продажу, міни, дарування, застави тощо). Власно договір не може бути предметом іншого договору.
Відповідно до третьої точки зору, коносамент є різновидом товаророзпорядчих цінних паперів, який застосовується в межах морського перевезення вантажів. Зручність коносаменту при забезпеченні морських перевезень полягає в тому, що поки майно перевозиться морем, через передачу прав на коносамент існує можливість при необхідності неодноразово змінити власника вантажу. Таким чином, одержати майно, що перевозиться морем, у порту призначення зможе останній законний держатель коносаменту або його представник за умови відповідного підтвердження його повноважень [75, c.129] ). Як бачимо, для визначення у якості найбільш суттєвої ознаки коносаменту як цінного папера слід виділити майнове право, придбання якого витікає з володіння коносаментом і здійснення якого можливо тільки при його пред явленні. Отже, завдяки коносаменту є можливість здійснити передачу права власності на вантаж, що перевозиться, шляхом передачі права власності на коносамент іншій особі. Вищезазначене дозволяє визначити інший погляд на юридичну сутність досліджуваного об єкта цивільних прав - коносамент як цінний папір. Теорія коносаменту як цінного паперу домінує у сучасній літературі [75, с.128-129; 76, с.164; 77, 156; 78, с.222; 79, с.318-319; 80, с.396; 81, с.166] ).
Правові аспекти здійснення застави коносамента як цінного папера
Суть бортового коносаменту зводилася до підтвердження фактичного перебування вантажу на борту конкретно визначеного судна. До початку XIX ст. у світовому торгівельному мореплавстві використовувався тільки бортовий коносамент. З другої половини XIX ст. в практиці торгівельного мореплавства з являється небортовий коносамент, що видається на вантаж, який прийнятий до перевезення і знаходиться у віданні перевізника в очікуванні прибуття транспорту й подачі його під навантаження. Іншими словами це документ на навантажене майно. Поява небортового коносаменту викликана зміною суспільно-економічної формації – переходу до капіталізму, що призвело до подальшого розвитку лінійного судноплавства й посилення конкуренції у сфері лінійних перевезень вантажу [153, с.51] ). Як результат цього - у місцях навантаження судна виникли товарні склади, що зберігали вантаж до його навантаження на борт судна.
Вантажовідправникові приходилося оформляти дві різні операції: договір перевезення вантажу і договір зберігання його на складі, що передував за часом укладенню договору перевезення. Здійснення таких операцій штучно ускладнювало процедуру оформлення перевезення вантажу, подовжувало доставку вантажу і, відповідно, ставило вантажовідправника в становище, яке деколи виходило за межі його комерційних розрахунків. Усе це стало стримуючим чинником розвитку більше для відносин торгівлі, аніж для перевезення. Названі обставини, на думку автора дослідження, викликали до життя необхідність розробки такого перевізного документа, у якому можна було б об єднати реальність виконання зобов язань за договором перевезення вантажу і договором його зберігання – передачу вантажу до перевезення. Найдоцільнішим стало об єднати коносамент і складське посвідчення, що й призвело до появи небортового коносаменту. Таким чином, причиною виникнення останнього є самостійне формування, розвиток і об єднання множинних правових конструкцій у період ускладнення суспільно-економічної формації XVII ст.
При такій формі організації процесу перевезення вантаж спочатку підлягав розміщенню в складах чи на причалах перевізника для його наступного навантаження на борт судна. На прийнятий до відправлення вантаж видавався коносамент з оцінкою «отримано до перевезення» або з іншим рівноцінним за змістом зазначенням: «на пристані», «у порту», «на піклуванні» тощо.
Для транспортних підприємств, що підтримують регулярні транспортні лінії, коносамент на вантаж, прийнятий до перевезення, є одним зі способів стимулювання попереднього одержання вантажів до відправлення від вантажовідправників. Це дає можливість максимально скоротити час прибування транспортного засобу в транспортному терміналі і раціоналізувати процес його навантаження [149, c.188] ). Стосовно вантажовідправників коносамент на вантаж, прийнятий до перевезення, надає значні переваги. Одержання відправником вантажу коносамента на вантаж, прийнятий до перевезення, звільняє його від необхідності очікувати прибуття судна і його навантаження. Можливість одержання коносамента негайно після здачі вантажу до перевезення і можливість здійснення операцій з коносаментом надає відправникові перевагу в часі між моментом здачі вантажу до перевезення і моментом його фактичного навантаження на борт судна, а, отже, прискорює темп цивільно-правового обороту [149, c.188] ).
На підставі викладеного можна зробити висновок, що причиною формування небортового коносаменту було ще й поступове ускладнення цивільно-правових відносин. Цей процес мав історично закономірний характер.
Однак важливо вказати, що О.С. Кокін виділяє наступні умови, що викликали безпосередній розвиток цього виду коносаменту. Він відзначає наступне: "…Сама думка про небортовий коносамент виникла під впливом, існуючого в залізничному праві радянського періоду інституту "прийняття вантажу до перевезення з очікуванням на складі». Залізниці у випадку неможливості для них відправити прийнятий вантаж у день його здачі до перевезення на станції відправлення зобов язувалися приймати на збереження з очікуванням чергового його відправлення. Причому відправникові відразу видавався перевізний документ з застереженням про те, що вантаж прийнято з очікуванням на складі [1, с. 40] ).
М.В. Зимельова вказує на те, що правова природа небортового коносаменту полягає не в зазначеному О.С. Кокіним інституті "прийняття вантажу до перевезення з очікуванням на складі» при перевезенні вантажу залізничним транспортом, а виражена безпосередньо в інституті поклажі на товарних складах, що з явився продуктом диференціації торгівлі, яка мала місце в епоху формування й бурхливого розвитку товарних відносин.
Шляхи вдосконалення законодавства, яке регулює відносини, пов язані з обігом коносамента
Цієї класифікації функцій коносаменту дотримувалися Ю.А. Авсов, В.В. Єгорів, А.Д. Кейлін, О.С. Кокін, В.Ф.Мещера, Л.А. Рюміна, Ю.А. та інші науковці [66, с. 192; 209, с.26; 210, с. 3; 211, с.126; 212, с. 23; 213, с. 8; 214, с. 108; 215, с. 78] ). Слід також звернути увагу на позицію Б.І. Пугінського. На відміну від інших авторів він виділяє тільки дві функцій коносаменту: а) коносамент служить способом оформлення договору перевезення; б) коносамент є товаророзпорядчим документом, може пред являтися на біржі, оскільки в цій якості він дозволяє змінювати власника вантажу [216, с. 253] ).
У свій час у науковій літературі досить своєрідну позицію щодо питання визначення функцій коносаменту зайняв О.С. Кокін. Не заперечуючи проти поділу функцій коносаменту на функції розписки в одержанні вантажу, доказу укладення договору перевезення та функції товаророзпорядчого документа, вчений разом із тим розглядає коносамент в різних площинах. Йдеться про погляд на коносамент як на цінний папір і як на товаросупроводжувальний документ [210, с.3] ).
Таким чином, він указує на подвійну правову природу коносаменту - як договір і як цінний папір, у кожній з яких він має свою власну сферу застосування. Коносамент як цінний папір застосовується тільки в зовнішній торгівлі, а як товаросупроводжувальний документ він знаходить своє застосування не тільки в зовнішній, а й у внутрішній торгівлі, де він є формою договору морського перевезення.
Як у першому, так і в другому випадку коносамент виконує функції, притаманні тільки йому. Тому, з точки зору О.С. Кокіна, якщо коносамент - товаросупроводжувальний документ, то він виконує функції (1) розписки вантажоперевізника в отриманні вантажу, (2) доказу існування договірних правовідносин по перевезенню останнього, (3) функцію товаророзпорядчого документа; якщо ж коносамент - цінний папір, то крім зазначених вище він ще виконує й інші функції, притаманні тільки йому - легітимуючу й передаточну [69, с. 8; 210, с.3] ).
Функція передачі досягається шляхом здійснення індосаменту. Право власності на коносамент набувається похідним способом шляхом договору. Індосамент є зовнішньою ознакою переходу прав від однієї особи до іншої, ознакою відчуження володіння і оформляється на звороті коносаменту [122, с. 125] ).
Легітимуюча функція коносаменту, як зазначає О.С. Кокін, полягає в тому, що його пред явлення боржникові необхідно при реалізації виражених в документі прав. З отриманням вантажу завершується оборот майна, представленого цінним папером, який вважається погашеним виконанням зобов язання [122, с. 125] ). Пред явлення папера для здійснення вираженого у ньому права - конститутивна ознака цінних паперів. При видачі вантажу боржник не вправі вимагати від власника коносаменту посвідчення його особи, а якщо коносамент іменний або ордерний, то він повинен впевнитись, що видає вантаж належному власнику коносаменту. Відповідно до закону коносамент сам по собі легітимізує свого власника. З втратою цього документа реалізація права ускладнюється [122, с. 125] ).
Аналізуючи більш детально систему зазначених функцій, варто виокремити низку моментів, що дозволяє стверджувати про необхідність більш досконалого розгляду питання класифікації функцій коносаменту.
Так, оскільки термін “функція” в загальнотеоретичному аспекті права є напрямком правового впливу на суспільні відносини, що обумовлено соціальним призначенням права [218, с.186] ), вважаємо за доцільне стверджувати про функції в праві тільки при визначенні і виконанні завдань, що стоять перед суспільством. Тобто використання терміну “функція” у праві доцільно при визначенні загального напряму розвитку права і держави.
Таким чином, в методологічному аспекті слід визнати некоректним застосування терміну “функція” до певних правових конструкції, як-то коносамент, вексель, акція тощо.
Більш вивіреним, з точки зору дисертанта, є використання терміну “функція” до інститутів, підгалузей і галузей права.
Стосовно коносаменту пропонуємо вести мову про “функціональну ознаку” цієї правової конструкції. Під якою слід розуміти свого роду “підфункцією” того чи іншого правового явища, яке має відносне суспільного значення.
Це дозволить по-перше, вплести означене у правову матерію цивілістики, зробивши більш коректну і чітку класифікацію функціональних ознак коносаменту, визначивши їх зміст і юридичне наповнення; по-друге, об єднати їх в єдину конструкцію, яка на думку дисертанта, повинна отримати назву «функціональне значення коносаменту». Аналіз наукових поглядів зазначених авторів дозволяє казати про те, що будь-яка з ним не має свого логічного початку і продовження в інших функціях коносаменту. Тільки загалом вони спрямовані на визначення правової природи коносаменту, так само як правова природа коносаменту визначає притаманне йому функціональне значення, в якому вона знаходить своє вираження. У цьому полягає діалектика правової природи коносаменту і його функціонального значення.