Электронная библиотека диссертаций и авторефератов России
dslib.net
Библиотека диссертаций
Навигация
Каталог диссертаций России
Англоязычные диссертации
Диссертации бесплатно
Предстоящие защиты
Рецензии на автореферат
Отчисления авторам
Мой кабинет
Заказы: забрать, оплатить
Мой личный счет
Мой профиль
Мой авторский профиль
Подписки на рассылки



расширенный поиск

Інституціоналізація механізму державного регулювання економічної безпеки Автономної Республіки Крим Дмитрук Павло Михайлович

Диссертация - бесплатно, доставка 10 минут, круглосуточно, без выходных и праздников

Автореферат - бесплатно, доставка 10 минут, круглосуточно, без выходных и праздников

Дмитрук Павло Михайлович.Інституціоналізація механізму державного регулювання економічної безпеки Автономної Республіки Крим : Дисертація кандидата наук з державного управління : 25.00.02 : Київ - 207 c.

Содержание к диссертации

Введение

РОЗДІЛ 1 Науково-теоретичні засади дослідження інституціоналізації механізму державного регулювання економічної безпеки регіону 14

1.1 Сутність, класифікація та особливості механізму державного регулювання економічної безпеки регіону 14

1.2 Теоретичні аспекти побудови інституційного середовища в системі забезпечення економічної безпеки регіону 24

1.3 Інституційні особливості забезпечення економічної безпеки регіонів зарубіжних країн 33

Висновки до розділу 1 47

РОЗДІЛ 2 Аналіз та особливості функціонування механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 50

2.1 Діагностика умов забезпечення економічної безпеки АР Крим та її реалізація 50

2.2 Особливості механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 82

2.3 Критерії ефективності функціонування механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 93

2.4 Методика оцінки ефективності механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 102

Висновки до розділу 2 108

РОЗДІЛ 3 Актуальні напрями інституціоналізації механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 111

3.1 Використання досвіду європейських інституцій в системі забезпечення економічної безпеки АР Крим 111

3.2 Вдосконалення системи інституційно-правового забезпечення економічної безпеки АР Крим 123

3.3 Інституціоналізація організаційно-функціонального механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим 131

3.4 Підвищення ефективності інформаційно-аналітичного супроводу діяльності суб єктів економічної безпеки АР Крим 139

Висновки до розділу 3 152

Висновки 156

Список використаних джерел 161

Додатки

Теоретичні аспекти побудови інституційного середовища в системі забезпечення економічної безпеки регіону

Дотримання цих вимог має забезпечувати умови ефективного функціонування органів управління економічною безпекою. Розглянемо ці вимоги с точки зору такого вченого, як А.Сундук [228, с. 168].

Так кореляція виявляється в організації взаємодії як державних органів управління між собою, так і організації взаємодії з недержавними суб єктами забезпечення економічної безпеки, при якій діяльність одного структурного елемента позначається на інших елементах системи. Якщо в організаційній структурі управління, наприклад, є структурний елемент, дії якого не впливають на інші елементи економічної безпеки, то такий елемент не реалізує жодну з цілей функціонування системи управління економічної безпекою і є зайвим в системі управління.

Динамічність – здатність під впливом зовнішніх і внутрішніх збурень залишатися якийсь час у певному незміненому якісному стані, тобто зберігати суттєво важливі характеристики свого існування. Цей стан гомеостазису – тип динамічної рівноваги, притаманний для складних систем (технічних, біологічних і соціальних), що саморегулюються, який полягає у підтримці суттєво важливих для збереження системи параметрів у допустимих межах через механізм зворотного зв язку.

Під управлінським параметром у системі управління слід розуміти такий її параметр (елемент), за допомогою якого можна управляти діяльністю всієї системи та її окремими складовими. Таким параметром (елементом) у системі управління є суб єкт управління економічною безпекою конкретного рівня. Він відповідає за діяльність підлеглого йому підрозділу, сприймає управлінські сигнали керівництва організації, організовує їх виконання, несе відповідальність за виконання всіх управлінських рішень, організовує зворотні зв язки та оптимізацію системи відповідно до поставлених завдань. Отже, умову наявності управлінського параметра можна вважати виконаною, якщо зовнішню інформацію сприймає суб єкт управління економічною безпекою конкретного рівня, який організовує роботу з виконання доручення, розподіляє завдання відповідно до посадових інструкцій за наявності умов, необхідних для виконання доручень. Недотримання цієї вимоги, тобто наявність управлінського параметра, призводить до прийняття суб єктивних управлінських рішень і так званого вольового стилю керівництва.

Наступною вимогою є наявність контрольного параметра, тобто такого елемента, який постійно контролював би стан суб єкта управління, не чинячи при цьому управлінського впливу на нього. Таким механізмом є демократичний цивільний контроль, внутрішньовідомчий, міжвідомчий, галузевий та міжгалузевий контроль. Наявність прямих і зворотних зв язків в системі забезпечується чіткою регламентацією діяльності апарату управління з приймання та передачі інформації при підготовці управлінських рішень. Треба зазначити, що система забезпечення економічної безпеки України та її регіонів створюється для формування збалансованої державної економічної політики. Створення будь-якої системи є актом свідомим, а отже, можна говорити, що система забезпечення економічної безпеки має власні цілі, завдання, функції, принципи функціонування та розвитку. Вона має також методи забезпечення поставлених завдань, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування цієї системи, те, що ми назвали механізмом .

В зв язку з суперечливістю понятійно-категорійного апарату щодо визначення механізму державного регулювання економічної безпеки регіону запропонуємо таке визначення. Механізм державного регулювання економічної безпеки регіону це система інструментів і засобів впливу інститутів державної влади на соціально-економічні відносини регіону, з метою гарантування у ньому певного рівня економічної безпеки. При цьому до таких інструментів і засобів, слід віднести економічні, організаційні, політичні, правові, мотиваційні.

Далі розглянемо думку О.Новікової [146, с. 406] щодо підвищення результативності функціонування механізму державного регулювання економічної безпеки регіону, яке кореспондує до інших структурних елементів (Додаток В).

Проведений аналіз джерел [61, 159, 247] свідчить про те, що ефективне функціонування механізму державного регулювання економічної безпеки здійснюється завдяки прямих і непрямих методів впливу держави на регіональну економіку.

У якості прямих методів використовуються: безповоротне цільове фінансування (цільові програми), пряма фінансова допомога, вибіркова фінансова допомога, надання премій, прямі субсидії, дотації, доплати. До непрямих методів відносяться: грошово-кредитна і фінансова політика, амортизаційна політика, податкова політика, валютне регулювання, зовнішньоекономічна політика, політика в галузі освіти, фундаментальної науки, військова політика.

На думку автора дослідження, на сучасному етапі розвитку української економіки, превага повинна віддаватися непрямим методам впливу держави на регіональну економіку. Такий підхід сприяє забезпеченню децентралізації державного управління, підвищенню самостійності регіонів і має ряд переваг: по-перше, управлінські рішення приймаються з урахуванням специфічних особливостей регіону і максимальної ефективності використання ресурсів; по-друге, підвищується оперативність прийняття рішень, тому що ряд питань вирішується безпосередньо на місцях, без залучення центральних органів управління; по-третє, виключається можливість централізованого диктату .

Ефективність механізму державного регулювання економічної безпеки регіону залежить від поєднання інтересів держави та регіону, оскільки регіон є цілісним соціально-економічним утворенням. В той же час він є елементом соціально-економічної системи держави. Пов язані з перехідним періодом зміни, що нині відбуваються в українській економіці, ускладнюють вирішення проблем забезпечення економічної безпеки держави. Це зумовлено значними регіональними відмінностями в рівнях економічного розвитку регіонів, в природних умовах, етнолінгвістичних характеристиках, культурній спадщині тощо [235, с. 112]. Таким чином, проведено теоретичне дослідження проблеми забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні. Науково обґрунтовані така категорія, як “економічна безпека регіону”, її складові. Доведено, що забезпечення економічної безпеки тісно пов язано з реалізацією національних інтересів в економічної сфері життєдіяльності суспільства, а також з їх захистом від різноманітних загроз економічного характеру. Охарактеризовані основна мета та виявлені основні підходи щодо підвищення ефективності функціонування механізму державного регулювання економічної безпеки регіону. Виявлено система методів та засобів впливу держави на економічну систему.

Узагальнена дефініція “механізм державного регулювання економічної безпеки регіону”, досліджені сутність та особливості його функціонування. Наведена класифікація вказаного механізму Зроблено висновок, що єдине розуміння цих основоположних моментів серед фахівців та експертів, дозволить створити таке інституційне середовище в регіоні, в якому буде можливо узгодити національні, суспільні та особисті інтереси. Отже, далі необхідно найбільш детально зупинитися на вимогах к створенню такого інституційного середовища, в якому механізм державного регулювання економічної безпеки регіону буде функціонувати найбільш ефективно.

Інституційні особливості забезпечення економічної безпеки регіонів зарубіжних країн

Існують диспропорції в механізмі державного регулювання економічної безпеки АР Крим. Саме невирішеність визначених попередньо проблем та відсутність організаційно-економічних передумов активізації інноваційних процесів у промисловості АР Крим за період 1995–2010 рр. спричинили деструктивну динаміку її основних економічних показників

Слід визнати, що забезпечення процесів регенерації промисловості АР Крим та збалансованого промислового зростання регіону повинно стати цільовою складовою реалізації державної економічної політики України. Утім, для економічної системи АР Крим, яка продовжує функціонувати в умовах ресурсних обмежень, має надзвичайне принципове значення спрямування розвитку промислового комплексу на досягнення високого рівня економічної безпеки регіону.

Великий вплив на рівень економічної безпеки АРК має забезпечення енергетичної безпеки. Її підґрунтям є сталий розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, ефективне використання енергії у виробництві та побуті. Позитивною тенденцією стало то, що на основі розвитку власного виробництва, відбулось зменшення залежності регіональної економіки від імпорту палива або його ввозу з інших регіонів. Особа увага в регіоні виділена пошуку нових та альтернативних джерел енергопостачання.

Оцінюючі тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу АРК, слід враховувати, що регіон є енергодефіцитним, що обумовлює регіональні особливості використання, відновлення та оптимізації споживання енергетичних ресурсів. Так, власного виробництва електроенергії в АР Крим в 2010 р. становила близьким 17,4% від загально енергоспоживання и лише 1,12% (табл. 2.1) генерувалося ВДЕ (відновлювані джерела енергії).

Основними споживачами електроенергії в регіоні є населення – 46,2% та промисловість – 40,2%. При цьому в загальному обсязі споживання електроенергії найбільша питома вага відповідає промисловим підприємствам (обробна промисловість та підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та розподіл електроенергії, тепла, природного газу, а також збір, очищення та розподілення води), обсяг споживання яких в 2010 р. склав 1754,4 тис. паливно-енергетичних ресурсів, що на 19,3% менш періоду 2009 р. [219] .

Електропостачання регіону здійснюється з двох основних джерел: ОЕС Україна лініями електропередач, що забезпечуються близьким 83% потреб в електроенергії, и тепловими станціями, які розташовані в регіоні. Однак регіон має значний потенціал для розвитку нетрадиційних видів енергетики, основні генеруючи джерела яких є Донузлавська ВЕС, Сакська ВЕС и Тарханкутська ВЕС

В результаті діагностики тенденцій розвитку санаторно-курортної та туристичної діяльності, автором визначено, що станом на 1 жовтня 2011 в АР Крим налічувалося 554 санаторно-курортних (оздоровчих) установи із загальним ліжковим фондом 119,6 тис. ліжок (місць), що становить 18,2% загальної кількості установ санаторно-курортного комплексу Україну.

У 2011 р. рекреаційний потік склав більше 5 млн. чол, з яких 73% –. жителі Україні, 25% – громадяни СНД і 2% – громадяни далекого зарубіжжя. Відпочинок та оздоровлення дітей в 2011 р. забезпечували 570 дитячих оздоровчих закладів (таборів) на 30,7 тис. місць, в яких оздоровлено 115,3 тис. дітей, з них 54% – в заміських оздоровчих таборах. Разом зі скороченням на 10,7% мережі дитячих таборів, в порівнянні з 2011 г, спостерігалося зменшення чисельності оздоровлених в них дітей на 23,1%, [219].

В якості позитивного фактору, що характеризує тенденції розвитку санаторно-курортного і туристського комплексу АР Крим, слід розглядати розширення мережі підприємств готельного бізнесу, що відповідає загальнонаціональним і світовим трендам розвитку індустрії гостинності. Так, частка доходів готелів в структурі об єктів розміщення в Україну щорічно збільшується і становить: 2002 р. – 10%, 2007 р. – 11%, 2010 р. –14%. В АРК кількість підприємств готельного господарства збільшилося в порівнянні з 2007 р. на 18 од. (23%), переважно за рахунок готелів (на 21 од.) За умови зростання кількості висококласних готелів, розташованих в курортних регіонах та м. Сімферополі [217].

В цілому в 2011 р. в регіоні здійснювали діяльність 96 підприємств готельного типу, з них 62 готелі, 1 мотель, 6 молодіжних турбаз і 27 різних місць для короткочасного проживання, а номерний фонд готельних підприємств збільшився відносно 2007 р. на 23% і 2010 р. – на 3%. Разом з цим, величина туристського потоку в готелях регіону характеризується стабільною тенденцією до збільшення, що підтверджується середнім значенням щорічного приросту їх чисельності (7,95%), що відповідає 374 тис. чол. в 2010 р. Однак в 2011 р. було відзначено різке зниження (на 22%) чисельності обслугованих туристів – 293 тис. чол. [217].

Питома вага транспортних послуг в 2010 р. склав 48,3% загального обсягу експорту всіх послуг АР Крим, або 99,6 млн. дол США (у 2009 р. – 39,6%, або 99,5 млн. дол.). В цілому, транспортними підприємствами АР Крим виконується 1,4% сумарного вантажопотоку країни за умови загального скорочення обсягів вантажних і пасажирських перевезень. Так, в 2009 р. обсяг перевезених вантажів зменшився в порівнянні з попереднім на 0,7%, а в 2010 р. темп зниження становив уже 25,2% (табл. 2.2).

Методика оцінки ефективності механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим

У зв язку з цим нами пропонується розраховувати показники обсягу інвестицій в основний капітал, інвестицій в інновації, рівня управління в економіці.

Розробники Концепції економічної безпеки України (Інститут економічного прогнозування НАН України, керівник проекту В.Геєць) висунули пропозицію диференціювати індикатори за окремими об єктами економічної безпеки на регіональному рівні. Пропонується диференціація індикаторів за наступними об єктами: фінансовий стан суб єктів господарювання, збалансованість економічних пропорцій, грошово-кредитна система, технологічний рівень виробництва, структура та рівень виробництва, виробнича інфраструктура, матеріальні ресурси, зайнятість та ринок праці, взаємовідносини між працедавцями та найманими працівниками, ринкова інфраструктура, інституційні перетворення, зовнішня торгівля, зовнішні інвестиції, розвиток науки і техніки [109, с. 43]. Об єкт структури та рівня виробництва включає такі індикатори, як валовий регіональний продукт, питома вага переробних галузей економіки у валовому випуску товарів та послуг, структура використання виробничих потужностей, рівень монополізації економіки регіону. Кожний об єкт включає від 2 індикаторів (зайнятість та ринок праці) до 11 (збалансованість макроекономічних пропорцій). Ґрунтуючись на представленому в Концепції економічної безпеки України переліку інтегральних показників економічної безпеки держави, нами був сформульований підхід до визначення показників безпеки регіональної економічної системи. Основні індикатори та їх порогові значення, а також фактичні показники за 2009, 2010 рр.. в АР Крим були систематизовані в додатку Е [109] [219].

У результаті проведеного нами аналізу даних таблиці в додатку Е, можна зробити висновок проте, що більшість основних індикаторів економічної безпеки АР Крим досягли кризового стану, так як перевищується порогове значення більшості основних показників і ряду другорядних. При цьому динаміка такого перевищення обумовлює необхідність прийняття негайних заходів щодо розробки програм розвитку і здійсненню конкретних управлінських рішень з метою підвищення рівня економічної безпеки регіону.

Пріоритетними завданнями питань забезпечення економічної безпеки АР Крим на даний момент часу повинні стати підтримка життєво важливих для населення регіону підприємств та об єктів інфраструктури, забезпечення умов для нормальної життєдіяльності населення, надання сприяння переважного розвитку підприємств найбільш прибуткових і перспективних на даний період; розвиток регіональної інфраструктури.

На думку автора, створити інституціональне середовище, у якому підвищаться показники ефективності забезпечення економічної безпеки АР Крим можливо завдяки здійсненню наступних заходів: – визначення регіонального аспекту економічної безпеки при прийнятті Стратегії національної безпеки України, Концепції економічної безпеки та вдосконаленні Закону України “Про основи національної безпеки України”; – відновлення обсягів вітчизняного виробництва у всіх регіонах держави з удосконаленням структури вітчизняного виробництва; – збереження, ефективне використання та примноження фінансових, матеріальних, природних, трудових, інформаційних ресурсів АР Крим; – розробка та затвердження стандартизованої системи показників регіональної економічної безпеки, впровадження моніторингу регіональної економічної безпеки України в практиці державного та регіонального управління; – розробку порогових значень показників структури промислового виробництва по регіонах та показників зовнішньоекономічної діяльності України та її регіонів; – впровадження моніторингу економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності держави з урахуванням регіональних аспектів; – впровадження системи показників регіональної економічної безпеки та контролю за дотриманням їх граничних значень. З огляду на необхідність створення наведеного інституційного середовища, необхідно вдосконалення механізму державного регулювання економічної безпеки регіону. В свою чергу, він має включати до свого складу наступні елементи (блоки): – формування системи внутрішніх і зовнішніх загроз економічної безпеки регіонів; – визначення критеріїв, параметрів та індикаторів які характеризують регіональні інтереси і відповідають вимогам забезпечення національної економічної безпеки; – формування системи моніторингу факторів, які зменшують стійкість регіональних соціально-економічних систем; – розробку науково обґрунтованої економічної політики та відповідного механізму, який мінімізував би вплив факторів, які зменшують стійкість системи забезпечення економічної безпеки; – визначення основних шляхів, засобів та способів забезпечення прийнятого рівня економічної безпеки регіону; – створення нових та вдосконалення існуючих структур органів управління забезпеченням регіональної економічної безпеки.

Інституціоналізація організаційно-функціонального механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим

Втілення в практику наведених вище принципів створення інформаційно-аналітичних систем вимагає ґрунтовного розроблення проектів організації основних її компонентів – структури системи інформаційних баз, комп ютерних мереж, інформаційних технологій та ін.

Необхідність створення інформаційно-аналітичних систем на регіональному та районному рівнях викликана тим, що інститути державної влади так само потребують інформаційної підтримки, як і галузеві або функціональні структури. Це зв язано с тим, що поточна державно-управлінська діяльність інститутів державної влади багато в чому залежать від інформаційних ресурсів, якими вони володіють. Органи управління повинні в будь-який час мати абсолютно достовірну і вичерпну інформацію про регіони (на сьогодні це 24 області, Автономна Республіка Крим, два міста республіканського підпорядкування – Київ та Севастополь і 620 районів). Усього в Україні існує близько 12 тис. різних територіальних утворень, серед яких: такі, що знаходяться в структурі органів виконавчої влади районного та регіонального рівня; такі, що підпорядковані регіональним органам влади, але є самостійними юридичними особами і функціонують за рахунок місцевого бюджету; госпрозрахункові, а також інші регіональні структури, підпорядковані центральним органам влади і фінансовані ними. Неоднорідність структур регіональних органів влади є однією з основних проблем на шляху створення ІАС (інформаційно-аналітична система) на обласному і районному рівнях державного управління.

Раніше в регіональних і обласних центрах успішно функціонували районні та обласні госпрозрахункові інформаційно-обчислювальні центри як структурні підрозділи статистичних органів. Вони підготовлювали та передавали для державного управління значну кількість зведень (по району, області) економічних і соціальних показників. Але склад засобів обчислювальної техніки та існуючі на той час принципи централізованого оброблення даних призвели до недоцільності їх існування. З переходом на практиці до розподіленого оброблення даних районні та обласні інформаційно-обчислювальні центри були об єднані з відповідними органами статистики. Тому сьогодні інформаційні системи районних і обласних органів державної адміністрації є слаборозвиненими, незважаючи на те що в окремих структурах цих рівнів запроваджено вдосконалені комп ютерні технології з використанням локальних обчислювальних мереж і виходів у глобальні мережі [39, 139, 154, 155, 207, 215].

За результатами дослідження ЮНЕСКО використання інформаційних технологій в урядових структурах очевидним є те, що уряди виділяють значні кошти на запровадження комп ютерних технологій, розробляють спеціальні програми для інформатизації урядових структур усіх рівнів. Так, наприклад, в Естонії 1 % бюджетних коштів виділяється на розвиток нових технологій, уряд країни проводить засідання в “on-line” режимі. У Канаді на урядовому сайті, одному з найпопулярніших, фіксується понад 5 млн. відвідувань в місяць. Тут знаходиться доступний для всіх національний банк даних про робочі місця; 65 % дорослого населення країни має доступ до Internet. В Індії, де майже мільярдне населення має дві офіційні мови, 18 основних і 418 зареєстрованих мов. Долається мовна проблема доступу до комп ютерних технологій, при цьому багато баз даних існують на місцевих мовах. У дослідженнях ЮНЕСКО підкреслюється різниця між “Internet-управлінням” і “Internet-урядом”. Якщо останнє – це використання нових інформаційних технологій (НІТ) державними службами (наприклад, для обліку сплати податків), то “Internet-управління” має ширше значення – воно відбиває зростаючу роль у зміні форм взаємодії держави і суспільства [207].

У сучасних умовах системи забезпечення економічної безпеки АР Крим, інформаційно-аналітичне забезпечення виходить з необхідності системного підходу для розв язання будь-якої проблеми та залучає як інтелект аналітику, так і використання функціональних можливостей ІТ (інформаційні технології). Застосування таких технологій дозволяє здійснювати за допомогою програмних засобів переробку розрізнених вихідних даних у надійну оперативну інформацію механізму прийняття рішень з питань економічної безпеки.

Для розв язання проблеми якісного інформаційно-аналітичного забезпечення суб єктів економічної безпеки Автономної Республіки Крим необхідно: розширити джерельну базу формування документа; забезпечити розгляд документа на Міжгалузевій раді з питань розвитку інформаційного суспільства та Науково-технічній раді Національної програми інформатизації. Формування документа повинно здійснюватись за результатами моніторингу на основі національної системи індикаторів (показників) розвитку інформаційного суспільства.

Застосування типових регіональних інформаційних систем дає можливість формувати єдиний інформаційний простір на рівні держави і створює передумови для входження в світовий інформаційний простір. Єдиний інформаційний простір в свою чергу дає можливість ефективно функціонувати органам державної влади на всіх його рівнях. Розвиток цих систем проявляється у появі нових інформаційних технологій та їх впровадженні в існуючих системах; розширенні кола джерел інформації та користувачів; використанні типових структур інформаційної системи; появі нових функціональних підсистем, впровадження яких вимагають задачі ефективного використання ресурсів регіону, охорони оточуючого середовища та ін. Інформаційні системи АР Крим повинні відповідати ряду вимог, які стосуються ефективності її застосування у тому числі при інституціоналізації механізму державного регулювання економічної безпеки регіону . Вона повинна включати в свій склад галузеві підсистеми, які інтегруючись в єдиний управлінський комплекс дозволяють вирішувати складні соціально-економічні проблеми. Регіональна інформаційна система є ієрархічною, відповідно до структури системи державного управління. Вони є складовими загальнодержавної інформаційної системи, яка їх об єднує через інтерфейс з державними і підсистемами галузевих інформаційних систем, що представляють вищий рівень державного управління [123, 4, 266]. Система повинна мати властивість відкритості, тобто можливість під єднання нових підсистем, і властивість спадкоємності, яка виражається у можливості застосування вже існуючих інформаційних систем у комплексі з регіональною [220]. В Україні впроваджується комплексний типовий проект регіональної багаторівневої інтегрованої автоматизованої системи управління, яка має назву: “Система інформаційно-аналітичного забезпечення регіональних органів управління” [39]. Ця система має забезпечувати підтримку прийняття рішень в регіональних органах управління, зокрема в АР Крим. Проект реалізується в межах Національної програми інформатизації та завдань Національної програми інформатизації і спрямований на підвищення рівня інформатизації держави [82, 200].