Содержание к диссертации
Введение
Розділ І. Теоретичні засади формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки .
1.1. Поняття „лідерства” та „лідерських якостей” особистості у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі .
1.2. Специфіка лідерських якостей економістів .
1.3. Особливості професійної підготовки майбутніх економістів
1.4. Теоретична модель формування лідерських якостей майбутніх економістів
Висновки до першого розділу
Розділ ІІ. Експерементальна перевірка методики формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки .
2.1. Аналіз сформованості лідерських якостей майбутніх економістів на етапі констатувального експерименту
2.2. Організація педагогічного експерименту з формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки .
2.3. Порівняльний аналіз результатів дослідження формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки
Висновки до другого розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
- Специфіка лідерських якостей економістів
- Теоретична модель формування лідерських якостей майбутніх економістів
- Організація педагогічного експерименту з формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки
- Порівняльний аналіз результатів дослідження формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки
Специфіка лідерських якостей економістів
Оскільки дослідження присвячено формуванню лідерських якостей майбутніх економістів, треба визначити сутність цього поняття. Зміст поняття „лідерські якості економістів” зумовлено специфікою їх майбутньої діяльності. Термін „специфіка” походить від старолатинського „specificus”, що у перекладі означає „особливий, притаманний”. Специфіка роботи економістів визначається функціями, які вони будуть виконувати. У дослідженні термін „економісти” розглядається як загальне поняття, яке об єднує різні спеціальності економічного профілю: менеджер, управлінець, фінансист тощо. Для кращого розуміння специфіки їх роботи розглянемо професіограми згаданих спеціальностей. Згідно визначенню Великої економічної енциклопедії під редакцією Т. Варламова [32] професіограма створюється на основі аналізу змісту професійної діяльності і включає в себе загальну характеристику професії і вимоги, які висуваються перед людиною; вона складається з класифікаційної картки професії, переліку домінуючих видів діяльності, якостей, що забезпечують успішну роботу за фахом та якостей, які перешкоджають ефективно працювати.
Е. Романова [221] у дослідженні „Психологічний аналіз і професіоргами сучасних професій” аналізує сучасний ринок працевлаштування в Росії, Україні та закордоном, та, порівнюючи вимоги та обов язки фахівців, визначає особливості підготовки спеціалістів зокрема в галузі економіки. М. Тхуго у роботі „Особистість і професія” [252] виділив якості, навики та уміння, якими на думку автора, повині володіти майбутні економісти. Питаннями специфіки майбутньої діяльності економістів та розробкою професіограм займались і зарубіжні вчені. Стефан Лін, Ендрю Стьоді, Сара Лотіан, Вінді Персел розглядали професіограми з практичної точки зору, а саме як список вмінь, якими повинен оволодіти майбутній управлінець, фінансист, менеджер [300]. Для розуміння сутності досліджуваної проблеми на основі аналізу робіт вчених щодо професіоргам майбутніх економістів було узагальнено вміння та якості, якими має володіти фахівець цього профілю для успішної професійної діяльності (рис. 1.1. див. с. 34).
Як бачимо з рис. 1.1 специфіка роботи економіста включає в себе аналітичну діяльність контроль та планування. Для економіста професійно значущими якостями виступають старанність, чесність, порядність, відповідальність, емоційно-психологічна стійкість, ділова хватка, комунікабельність , впевненість у собі, акуратність; а професійно значущими розглядаються вміння переключати увагу з одного виду діяльності на інший, працювати в умовах дефіциту часу та інформації, аналітично мислити та працювати документами та цифрами. Натомість, недбалість, емоційна нестабільність і відсутність математичних й аналітичних здібностей перешкоджатимуть майбутньому економісту у його професійній
Як видно із рис. 1.2, професійна діяльність менеджера пов язана з плануванням, взаємодією з членами команди, креативною роботою, обов язками керівника, діловою комунікацією і контролем виконання завдань. Професійнозначущі якості менеджера включають в себе впевненість у собі; енергійність; чіткість цілей; відповідальність; прагнення до кар єрного росту [27]. Для ефективної професійної діяльності менеджери мають вміти знаходити спільну мову з людьми, налагоджувати взаємовідносин; контролювати власні емоції; керувати роботою; виконувати доручення, створювати ефективні робочі групи; вирішувати проблемні ситуації за короткий термін; аналітично мислити; прогнозувати і передбачати ситуацію. Натомість, невпевненість у собі; відсутність вміння контролювати емоції, неорганізованість, безініціативність, нездатність приймати рішення, відсутність вміння змінювати манеру поведінки залежно від ситуації, схильність перекладати відповідальність на інших перешкоджатимуть успішній професійній діяльності менеджерів [300].
Порівнюючи специфіку професійної діяльності менеджерів та управлінців Е. Романова зазначає, що управлінці мають більш широкий спектр обов язків, пов язаних з організацією роботи в команді, мотивацією підлеглих, плануванням діяльності та високим рівнем комунікативних навичок [221]. Британські науковці університету Річмонд (Селлі Венг, Кім Стегес, Донні Бенет) [302] відмічають, що головна різниця між менеджерім і управлінцем полягає у маштабах керування і планування. Так, якщо менеджер (manager) керує групою і планує діяльність групи у межах компанії, то управлінець (senior manager, supervisor, leader) відповідає за низку груп підпорядкованих менеджерам і організовує роботи для всії команди, тобто його спект роботи ширший. Управлінці (працівники вищої ланки – керівнки) мають більше обов язків та зобов язень порівняно з менеджерами та відповідно більшу відповідальність. Узагальненні уміння та якості, якими має володіти управлінець (керівник), представлено у рис. 1.3 (див. с. 37). Як видно з рис 1.3, професійна діяльність управлінця пов язана з аналізом стану колективу, розумінням мотивів поведінки членів команди; орієнтацією в конфліктих ситуаціх, збором та анілом потрібної інформації, її оцінкою, порівнянням та засвоєнням; визначенням цілей, завдань; плануванням; прийняттям рішень; доведенням завдань до виконання, мобілізацією та стимулюванням виконавців; контролем і оцінкою результатів; проведенням переговорів.
Професійнозначущими якостями управлінців виступають: енергійність, впевненість у собі, у своїх діях та рішеннях; цілеспрямованість; тактовність, дієвість, вимогливість, критичність, гнучкість, креативність; наявність розвиненої інтуїції та прагнення до постійного особистісного росту. Майбутні управлінці повині мати аналітичні та організаторські здібності, гнучко реагувати на зміни у різних ситуаціях, знаходити найкращу форму взаємовідносин; вміти імпровізувати, творчо вирішувати завдання, імпровізувати; проявляти якості лідера у процесі роботи з підлеглими; вміння надихати, активізувати діяльність людей, знаходити найкращі засоби емоційно-вольового впливу і правильно обирати момент їх використання; знаходити спільну мову, налагоджувати взаємовідносини; визначати цілі, використовувати можливості. Натомість, низький рівень або відсутність комунікативних та організаторських якостей, невпевненість у собі, неорганізованість, безініціативність, неурівноваженість, нездатність приймати рішення, відсутність вміння корегувати поведінку залежно від обставин, схильність перекладати відповідальність на інших негативно впливають на професійну діяльність управлінців і перешкоджають їх роботі [299].
Таким чином, узагальнивши дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, у даному дослідженні специфіка роботи економіста (менеджера, управлінця, керівника підрозділу, фінансиста) розглядається як сукупність економічно спрямованих видів діяльності, пов язаних з плануванням, організацією, управлінням і оцінюванням роботи, взаємодією і мотивацію членів команди.
Вчені Вашингтонського університету Фред Салтон та Марк Толбід [287], [134] доводять, що зміст і функції структури лідерських якостей економістів залежать від посади, яку обіймає людина: чим вища посада тим більше відповідальності і ширше спектр обов язків, які вона виконує і більше умінь і навичок, що вимагаються від неї. Цю ієрархічну структуру представлено в американській системі рівнів розвитку лідерських якостей фахівців економічної сфери Т. Горна, розробленій у 1995 році в США на основі робіт учених, соціальних досліджень та досвіду провідних менеджерів у науковому центрі у Вашингтоні у межах державної програми спеціальною комісією. Структура ієрархічна, ступенева й орієнтована на стратегічні оперативні рівні керівництва [279], [142]. Вона передбачає чотири етапи формування, кожен з яких складається з певного набору якостей та їх характеристик. У табл. 1.2 представлено структуру лідерських якостей економістів за американською системою Т. Горна.
Будь-яка людина народжується з певним набором психічних якостей та властивостей (пам ять, інтелект, увага, вольові якості), що утворюють так звану „основу” подальшого розвитку особистості. Першим компонентом лідерських якостей економіста розглядається індивідуально-психологічний, до якого входять вольові якості (наполегливість, рішучість); мислення (опанування принципами індукції, дедукції, аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням); пам ять, увага (стійкість, концентрація та розподіл); емоційна стабільність та мотивація [91], [1]. Майбутня професійна діяльність економіста вимагатиме від нього виконання видів роботи, пов язаних зі збором та аналізом інформації, її оцінкою, порівнянням та засвоєнням; постановкою цілей, завдань, плануванням, підготовкою та прийняттям рішень; опануванням стресами, мотивацією і стимулюванням членів команди на досягнення [5]. Для виконання цих завдань економісту необідно вміти відстоювати свою думку, наполягати, бути впевненим у собі і своїх рішеннях, зосереджуватись, переключати увагу з одного виду діяльності на інший, аналізувати інформацію, роботу та результат діяльності, надихати працівників, знаходити найкращі засоби емоційно-психологічного впливу та опанувати емоції. Питання мотивації широко досліджувались як вітчизняними так і зарубіжними науковцями (М. Грегор[289], Б. Гордон [288], І. Іл їн [76], Ф. Коронер [283], Н. Літвінова [132], А. Маслоу [295], А. Менігетті [154], С. Походенко [206], В. Семиченко [231]). В управлінні мотивація – це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства [83]. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань [296]. У професійній діяльності майбутні економісти мають обирати шляхи стимулювання підлеглих, тобто визначати „мотиватори”. М. Грегор визначив такі види „мотиваторів” як: досягнення, визнання успіху, інтерес до роботи як такий, відповідальність, можливість професійного зростання [289]. Завданням управлінців, керівників підрозділів виступає визначення не лише власних мотивів досягнень, а й стимулювання роботи колективу, тому розвиток мотиваційних якостей розглядається як складова першого – індивідуально-психологічного компоненту лідерських якостей. Оскільки професійна діяльність майбутніх економістів ґрунтується на суб єкт-суб єктній взаємодії менеджера (керівника, управлінця) і підлеглих, спонукаючи останніх до активності, прояву творчої ініціативи та комунікації, то другим компонентом лідерських якостей економістів виступає комунікативно-креативний, який включає такі якості як: комунікативні, творчі; й рефлексійні вміння. Для з ясування сутності рефлексивних вмінь проаналізуємо поняття “рефлексія”. Reflexio (пізньолатинське) – „звернення у минуле”, роздуми над змістом, самопізнання, форма теоретичної діяльності, принципи мислення, категорія свідомості [36]. Проблема рефлексії розглядається у різних наукових галузях: філософії, психології, педагогіці. У філософії „рефлексія” є форма теоретичної діяльності суспільно-розвиненої людини, що направлена на обмірковування своїх особистих дій та їх законів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини [131]. Виявлено, що проблема рефлексії у філософії найбільш інтенсивно розроблялась у трьох напрямах: під час вивчення теоретичного мислення, процесів комунікації, що пов язані із необхідністю розуміння та координації дій учасників цих процесів, під час вивчення самосвідомості [131]. У психології дослідження рефлексії виконувались у таких напрямах: під час розробки методологічних питань вивчення рефлексії, де рефлексія розглядається як категорія самосвідомості, обґрунтовується її зв язок з діяльністю та пропонується схема рефлексивної діяльності [85] (О. Анісімов, В. Вазіна, Г. Щедровицький) [89]; у ході експериментального вивчення рефлексії в рамках дослідження теоретичного мислення (Л. Виготський, В. Давидов, С. Рубінштейн) [44], [56], [224]. У психологічних дослідженнях „рефлексія” розуміється як фундаментальна здатність свідомої істоти бути у відношенні до особистої свідомості, мислення, умов та способів здійснення життєдіяльності (С. Рубінштейн) [224].
Теоретична модель формування лідерських якостей майбутніх економістів
За визначенням Вікіпедії [37] модель (рос. модель, англ. model, нім. Modell) – це речова, знакова або уявна система, що відтворює, імітує, відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи(та) характеристики об єкта дослідження (оригіналу). У нашому досліджені модель формування лідерських якостей розглядається як сукупність заходів професійної підготовки університету, яка складається з інформаційно-мотиваційного, орієнтаційного, виконавчого та контрольно-корегуючого етапів, кожен з яких має свою мету, зміст та функції, спрямовані на формування лідерських якостей майбутніх економістів. Досліджуючи формування якостей особистості, науковці виділили різні етапи цього процесу. Так В. Паламарчук [190] пропонує такі етапи формування якостей особистості: кумуляція - накопичення досвіду; діагностика - виявлення наявного рівня сформованості якості; мотивація - створення зацікавленості особистості в формуванні якості; осмислення сутності і правила користування якістю – з ясовується її сутність і вводиться правило-орієнтир, використання якого спрямовує пізнавальний пошук, але повністю не детермінує його; застосування, перенесення - використання прийому в різних умовах. Іншу точку зору має Ю. Бабанський [108], який зазначає, що для формування вмінь і навичок треба обов язково забезпечити такий ланцюжок дій особистості: прийняття задачі, що вимагає оволодіння відповідними вміннями і навичками; усвідомлення необхідності опанувати навичкою, мотивація діяльності; засвоєння змісту навички, послідовності і характеру дій, операцій, що необхідні для оволодіння нею; виконання практичних дій, операцій, вправ для відпрацьовування навички; поточний самоконтроль за ступенем оволодіння навичкою; коригувальні дії щодо відпрацьовування навички; застосування вмінь і навичок у типових ситуаціях; застосування вмінь і навичок у нестандартних ситуаціях; поглиблення і подальша автоматизація навички шляхом використання її в повсякденній практичній діяльності.
Такої ж точки зору дотримуються і вчені університету Річмонд (Лондон, Велика Британія). Згідно з дослідженнями Роберта Лапарда [302], формування якостей особистості включає такі стадії: мотивації, прийняття та усвідомлення задачі; практичного формування якостей шляхом виконання вправ та завдань; самоконтролю; контролю та корегування; застосування умінь та навичок на практиці. Таким чином, спираючись на дослідження Ю. Бабанського, Р. Лапарда, В. Паламарчука та щодо формування якостей особистості, у дослідженні розробено модель формування лідерських якостей майбутніх економістів, що складається з таких етапів: інформаційно-мотиваційного, орієнтаційного, виконавчого та контрольно-корегуючого. На першому, інформаційно-мотиваційному, етапі моделі формування лідерських якостей економістів головними завданнями виступають: – визначення рівня розвитку психологічних якостей студентів, їх інтересів та цілей із метою подальшого формування стійкої позитивної мотивації до процесу розвитку лідерських якостей; – інформування майбутніх економістів щодо понять “лідерство” та “лідерські якості”, їх структури, змісту та функцій; – формування стійкої позитивної мотивації студентів до процесу розвитку лідерських якостей.
Реалізація першого завдання інформаційно-мотиваційного етапу моделі формування лідерських якостей майбутніх економістів здійснювалася під час вивчення дисципліни „Психологія” з курсу гуманітарної підготовки (перший курс, перший триместр, 48 годин за навчальним планом), а також під час тестування студентів. Вивчаючи курс „Психологія”, а саме теми „Свідомість та її структура”, „Сприймання”, „Мислення”, „Пам ять”, „Увага”, „Діяльність як форма активності особистості”, „Психологія особистості”, „Темперамент та його типи”, „Здібності”, „Вольова активність особистості”, „Спілкування”, „Психологія міжособистісних стосунків”, студенти дізнавалися про індивідуальні особливості сприймання, мислення, пам яті, уваги, мотивації, їх класифікацію, типи та розвиток. На практичних заняттях майбутні економісти виконували ряд психологічних тестів, результати яких потім було використано на формувальному етапі експерименту для визначення індивідуального підходу до процесу формування лідерських якостей майбутніх економістів. Так діагностування типу особистості за методикою Д. Кейрсі дозволило студентам з ясувати характеристики властивого їм психологічного типу. Результати тестування за тестами ЕРІ Г. Айзенка [91, с.140] та А. Бєлова [91, c.148] допомогли з ясувати природні властивості майбутніх економістів з метою їх урахування для подальшого процесу формування. Оскільки у чистому вигляді тип темпераменту проявляється рідко, тест Г. Айзенка дозволив виявити співвідношення різних типів у структурі особистості, а методика „Формула темпераменту” А. Бєлова надала можливість з ясувати характеристики кожного з представлених типів. Виконуючи тест Р. Кеттелла [91, с.206], майбутні економісти порівнювали індивідуальний прояв рис особистості з професійно необхідними вимогами, що сприяло формуванню мотивації та професійної самосвідомості. Визначення структури інтелекту за методикою Р. Амтгауера [91, с.172] дозволило диференціювати студентів на різні види навчання і діяльності. Інтелект Р. Амтгауер [30] розглядає як цілісну структуру психічних здібностей індивіда, пов язану з вольовою та емоційною сферами, потребами й інтересами. Виявлення домінуючого типу інтелекту допомогло скоординувати процес формування лідерських якостей економістів відповідно до їх вроджених якостей. Працюючи в мінігрупах та самостійно, студенти визначали власний рівень розвитку психологічних якостей та складали психологічні портрети одногрупників, з ясовуючи інтереси та цілі. На практичних заняттях майбутні економісти виконували вправи та вивчали методику на контролювання емоцій, корегування поведінки, розвиток уваги та пам яті для використання отриманих навичок у процесі подальшого формування.
Виконання другого завдання інформаційно-мотиваційного етапу моделі формування лідерських якостей економістів відбувалося під час вивчення курсу „Основи менеджменту” (перший курс, другий триместр, 48 годин за навчальним планом), а саме тем „Суть лідерства”, „Історія розвитку лідерства”, „Теорії лідерства”. На лекційних та семінарських заняттях майбутні економісти знайомились із роллю лідерів у суспільстві, моделями лідерської поведінки, напрямами та розвитком лідерства, тобто відбувалось інформування студентів щодо понять „лідерство” та „лідерські якості”, їх структури, змісту та функцій.
Реалізація третього завдання інформаційно-мотиваційного етапу моделі – формування стійкої позитивної мотивації – відбувалася під час вивчення дисциплін „Введення в економіку” (перший курс, перший триместр, 48 годин за навчальним планом), „Основи менеджменту” (перший курс, другий триместр, 48 годин за навчальним планом) та „Історія економічних вчень” (перший курс, другий триместр, 52 години), а також під час зустрічі з керівниками банків і компаній та проведення круглого столу „Сучасні лідери”, студентських дебатів на тему „Лідерські якості – вроджені чи сформовані?”, та студентської конференції „Сучасні методи управління компанією”.
Організація педагогічного експерименту з формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки
Ефективність розробленої моделі формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки перевірялась під час формувального експерименту. На цьму етапі виділено експериментальні та контрольні групи студентів: експериментальні (загальна кількість – 120 студентів) та контрольні (загальна кількість – 120 студентів) групи. До експериментальної групи увійшли студенти першого курсу факультету економічних наук Чорноморського державного університету ім. Петра Могили (напрям підготовки „Фінанси”, „Економіка підприємства”), Миколаївського державного аграрного університету (напрями підготовки „Фінанси, облік і аудит”, „Менеджер зовнішньо-економічної діяльності”), студенти першого курсу Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини вищий навчальний заклад „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (напрям підготовки „Менеджер організацій”). До контрольної групи увійшли студенти першого курсу факультету економічних наук Чорноморського державного університету ім. Петра Могили (напрям підготовки „Облік і аудит”), студенти першого курсу Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (напрям підготовки „Міжнародна економіка”) та студенти першого курсу Миколаївського аграрного університету (напрям підготовки „Економіка підприємства”). В експерименті брали участь студенти, які у 2006 році вступили на перший курс університетів. Вони обиралися за віковим принципом (на початку експерименту їм було 17–18 років), та всі навчалися на першому курсі. Було також створено групу незалежних експертів, до якої увійшли викладачі факультету економічних наук та філологічного факультету Чорноморського державного університету ім. Петра Могили, викладачі кафедри менеджменту Миколаївського державного аграрного університету, керівник Миколаївської філії ПроКредитБанку, директор та заступник директора закритого акціонерного товариства ”Шіпінг Лайн” та голова компанії „Українські ковбаси” (всього 24 особи). На цьому етапі дослідження використовувалися суб єктивні методики виявлення вхідного та вихідного рівнів сформованості лідерських якостей (на різних етапах), а саме: 1) Тест „Самооцінка вольових якостей” за за модифікацією В. Лозниці (див. додаток М); 2) Тест „Шкала контролю за дією” за методикою Ю. Куля (див. додаток Т) 3) „Тип спрямованості особистості” за методикою В. Смекала та М. Кучери (див. додаток У). 4) Тест „Схильність до ризику” О. Шмельова (див. додаток Н); 5) Діагностика комунікативних і організаторських схильностей за допомогою теста-опитувальника „КОС” В. Синявського та Б. Федорошина (див. додаток В); 6) Тест „Тип сприйняття групи” О. Залюбовської (див. додаток П); 7) Опитувальник „Визначення індивідуального типу розв язання конфліктів” К. Томаса (див. додаток Л); 8) Методика „Мотивації досягнення успіху” Т. Елерс (див. додаток Р); 9) Методика Q-сортування В. Стефансона „Поведінка людини в групі” (див. додаток К )
На формувальному етапі експерименту також використовувалися об єктивні показники сформованості лідерських якостей майбутніх економістів, а саме: оцінка незалежними експертами, участь студентів у позанавчальних заходах (тренінгах, семінарах, „круглих столах”, студентських, міжуніверситетських та міжнародних конференціях) та участь студентів у програмах міжнародних обмінів. Відповідно до структури запропонованої методики формування лідерських якостей майбутніх економістів, формувальний експеримент складався з чотирьох етапів. Перший, інформаційно-мотиваційний, етап (2006 – 2007рр.) мав за мету визначення рівня психологічних якостей особистості, її цілей, потреб та інтересів; інформування студентів щодо лідерства, його типів, особливостей, структури, змісту, функцій лідерських якостей; формування стійкої позитивної мотивації до процесу формування. На першому етапі формувалися вміння студентів оцінювати рівень психологічних властивостей, усвідомлювати мотив діяльності; свідомо сприймати інформацію, усвідомлювати завдання; сприймати членів групи. У першому триместрі першого курсу студенти, вивчаючи дисципліну „Психологія”, визначали свій рівень психологічних якостей. Так, за результатами тесту самооцінки вольових якостей особистості, учасники експериментальної і контрольної груп мали практично однакові результати, які представлено у табл. 2.6.
Протягом першого етапі формувального експерименту студенти експериментальної групи зустрічалися з керівниками банків і організацій, з метою отримання практичних знань щодо лідерства та формування позитивної мотивації. У вересні – жовтні 2006 року організовано 4 зустрічі, де майбутні економісти спілкувались із людьми, які досягли успіху. Вони ставили їм запитання та обговорювали професійні ситуації. Пізніше студенти відвідали банки і компанії, з керівниками яких зустрічались. Майбутні економісти, спілкуючись із працівниками та спостерігаючи за процесом роботи, усвідомлювали необхідність наявності лідерських якостей. Водночас студенти обговорювали питання лідерства на заняттях з „Основ менеджменту” (тема „Лідерство в менеджменті”, перший курс, перший триместр, 4 години) та на заняттях з „Вступ до економіки” (тема „Лідерство в економіці”, перший триместр, перший курс, 8 годин). Наприкінці першого триместру (грудень 2006 року) майбутні економісти експериментальної групи організували презентацію та міні-диспут на тему „Чи вартий успіх зусиль?” На заході в якості спостерігачів були присутні незалежні експерти (викладачі факультету економічних наук). У другому триместрі (січень 2007 року) організовано і проведено круглий стіл „Сучасні лідери”, на якому обговорювалася необхідність наявності лідерських якостей для успішної кар єри на основі аналізу сучасних прикладів. Протягом другого триместру майбутні економісти отримували додаткові знання з історії лідерства, типів лідерства, вивчаючи такі дисципліни, як „Історія економічної думки”, „Менеджмент”. У третьому триместрі студенти експериментальної групи організували і провели студентські дебати „Лідерські якості вроджені чи сформовані?”, диспут „Ціна лідерства” та студентську конференцію „Сучасні методи управління компанією: підводні течії”, на яку було запрошено викладачів факультету економічних наук Чорноморського державного університету ім. Петра Могили та керівника закритого акціонерного товариства „Шіппінг Лайн”. Студенти продемонстрували знання матеріалу, високий рівень підготовки та активності. Наприкінці першого етапу формувального експерименту проведено оцінювання рівня сформованості лідерських якостей економістів контрольної та експериментальної груп згідно визначених критеріїв. (див. табл. 2.8., с. 131).
Порівняльний аналіз результатів дослідження формування лідерських якостей майбутніх економістів у процесі професійної підготовки
У процесі формувального експерименту, аналізуючи результати тестування й анкетування контрольної та експеременальної груп, з ясовано, що вхідний рівень сформованості лідерських якостей майбутніх економістів на першому етапі приблизно однаковий в обох групах. Результати вхідного рівня сформованості лідерських якостей майбутніх економістів на першому етапі формувального експерименту представлено у табл. 2.15.
Як бачимо з даних табл. 2.15, майже всі студенти мають низький рівень сформованості лідерських якостей. Однак треба брати до уваги той факт, що ця перевірка проводилася у вересні 2006 року серед першокурсників, і отриманий результат не може розглядатися як повністю об єктивний. Психологічний стрес студентів, у зв язку з новим оточенням, новими вимогами, новим способом життя, не міг не вплинути на результат. Тому на констатувальному етапі використовувались додаткові методи роботи, такі як спостереження та опитування, які проводилися кураторами груп. За даними, отриманими кураторами, вхідний результат студентів контрольної та експериментальної груп був дещо вищим, ніж той, що був отриманий під час тестування. Так майже 58% студентів ЧДУ ім. Петра Могили мали низький рівень сформованості згідно з визначеними критеріями; студенти Миколаївського державного аграрного університету (МДАУ) мали низький показник 59%, у студентів Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини вищий навчальний заклад „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (МВУУ) цей показник становив майже 60%. Кількість студентів з високим або достатнім рівнями розвиненості лідерських якостей складала 49 % серед студентів ЧДУ ім. Петра Могили, 44% серед студентів МДАУ та 45% серед студентів МВУУ.
На першому етапі формувального експеременту на основі обраних тестів оцінювання рівня сформованості лідерських якостей студентів за визначеними критеріями виявлено вхідний рівень сформованості якостей лідера студентів економічних факультетів ЧДУ ім. Петра Могили, МДАУ та МВУУ. Так рівень самооцінки лідерських якостей майбутніх економістів першого курсу ЧДУ ім. Петра Могили представлено на рис. 2.5.
Як бачимо з рис. 2.5, лише 16% студенів оцінюють свій рівень лідерських якостей як високий: мають упевненість у собі – 10,3%, ярко виражену потребу в досягненнях – 12,3%, сильне прагнення до самоствердження та самореалізації – 17,2%, емоційну стабільність – 37% та високий рівень вольових якостей – 24,4%; лише 6% студентів мають високий рівень ініціативності та рішучості, 9% осіб високо оцінюють свій рівень гнучкості та комунікативних здібностей та 10% вважають, що мають добре розвинене творче мислення; приблизно 11% опитаних високо оцінюють свої організаторсько-ділові якості: самостійність у прийнятті рішень, цілеспрямованість, наполегливість, професійну компетентність, організаторські здібності; і лише 8% студентів завжди готові брати на себе відповідальність, самостійно приймати рішення у непередбачених ситуаціях, уміють долати конфлікти та непорозуміння, мають вплив на інших та вміють надихати людей на творчість.
Найбільший відсоток (56%) респондентів виявили достатній рівень прояву ознак лідерства. Розподіл студентів здійснено таким чином: упевнені в собі, але не надто – 68,2%; мають потребу в досягненнях – 62,3%; ситуаційно прагнуть до самоствердження і самореалізації – 67,1%; емоційно стабільні, але не завжди – 60,1%; простежується наявність вольових якостей – у 57%; не завжди проявляють ініціативність, творче мислення, гнучкість та рішучість – 61,6%, мають середній рівень розвитку комунікативних здібностей – 63,4%, не завжди самостійно приймають рішення – 67%, мають ситуаційний прояв цілеспрямованості та наполегливості – 69,7%, оцінюють свій рівень професійної компетентності як середній – 45,4%, не завжди здатні використати організаторські здібності; 44,8% студентів оцінюють уміння надихати людей на творчість на середньому рівні, не завжди мають вплив на інших – 56,4%; вміють приймати правильні рішення в непередбачених ситуаціях – 35,6%; не завжди готові брати на себе відповідальність – 27%; не завжди вміють долати конфлікти та непорозуміння – 56,4%.
Низький рівень прояву ознак лідерства визначили 28,0% респондентів, із них: студенти, які не впевнені в собі, – 21,5%; не мають потреби в досягненнях 25,4%; не прагнуть до самоствердження і самореалізації – 15,7%; емоційно нестабільні – 2,9%; не простежується наявність вольових якостей у 18,6%; не мають впливу на інших – 35,6%; слабко виявляються комунікативні здібності у 28,0% та організаторські здібності – у 32,0%; не завжди приймають правильне рішення в непередбачених ситуаціях – 56,2%; уникають відповідальності – 64,0%; не проявляють ініціативності, творчого мислення, гнучкості та рішучості – 30,8 %, не проявляють цілеспрямованості та наполегливості – 19,0 %, мають низький рівень професійної компетентності – 44,6%; 44,8% студентів не вміють надихати людей на творчість; не мають вплив на інших – 35,6%; не завжди вміють долати конфлікти та непорозуміння – 37,2%.
Вхідний рівень самооцінки сформованості якостей лідера у студентів першого курсу економічного факультету Миколаївського державного аграрного університету представлено на рис. 2.6.
Як бачимо на рис. 2.6, лише 10% студенів оцінюють свій рівень лідерських якостей як високий: упевненість у собі мають 10,0% осіб, ярко виражену потребу в досягненнях – 11,2%, сильне прагнення до самоствердження та самореалізації – 18,2%, емоційну стабільність – 22% та високий рівень вольових якостей – 20,4%; лише 6% студентів мають високий рівень ініціативності та рішучості, 8% осіб високо оцінюють свій рівень гнучкості та комунікативних здібностей та 10% вважають, що мають добре розвинене творче мислення; приблизно 6% опитаних високо оцінюють свої організаторсько-ділові якості: самостійність у прийнятті рішень, цілеспрямованість, наполегливість, професійну компетентність, організаторські здібності; і лише 7% студентів завжди готові брати на себе відповідальність, самостійно приймати рішення у непередбачених ситуаціях, уміють долати конфлікти та непорозуміння, мають вплив на інших та вміють надихати людей на творчість.
Найбільший відсоток респондентів (52%) виявили достатній рівень прояву ознак лідерства. Розподіл студентів здійснено таким чином: упевнені в собі, але не надто – 60,2%; мають потребу в досягненнях – 57,3%; ситуаційно прагнуть до самоствердження і самореалізації – 57,1%; емоційно стабільні, але не завжди – 63%; простежується наявність вольових якостей – у 50%; не завжди проявляють ініціативність, творче мислення, гнучкість та рішучість – 58,0%, мають середній рівень розвитку комунікативних здібностей – 62,4%, не завжди самостійно приймають рішення – 56%, мають ситуаційний прояв цілеспрямованості та наполегливості – 65%, оцінюють свій рівень професійної компетентності як середній – 39%, не завжди здатні використати організаторські здібності 48% студентів, оцінюють уміння надихати людей на творчість на середньому рівні, не завжди мають вплив на інших – 47,1%; не завжди приймають правильні рішення в непередбачених ситуаціях – 32%; не завжди готові брати на себе відповідальність – 31%; не завжди вміють долати конфлікти та непорозуміння – 46,8%.
Низький рівень прояву ознак лідерства визначили 38% респондентів, із них: студенти, які не впевнені в собі, – 29,85%; не мають потреби в досягненнях 31,5%; не прагнуть до самоствердження і самореалізації – 24,7 %; емоційно нестабільні – 15,0%; не простежується наявність вольових якостей у 29,6%; не мають впливу на інших – 46,5%; слабко виявляються комунікативні здібності у 30,5% та організаторські здібності – у 42%; не завжди приймають правильні рішення в непередбачених ситуаціях – 61,6%; уникають відповідальності – 62,3%; не проявляють ініціативність, творче мислення, гнучкість та рішучість – 31%, не проявляють цілеспрямованості та наполегливості – 27%, мають низький рівень професійної компетентності – 57,0%; 49,7% студентів не вміють надихати людей на творчість; не мають впливу на інших – 46,5%; не завжди вміють долати конфлікти та непорозуміння – 45,9%.