Электронная библиотека диссертаций и авторефератов России
dslib.net
Библиотека диссертаций
Навигация
Каталог диссертаций России
Англоязычные диссертации
Диссертации бесплатно
Предстоящие защиты
Рецензии на автореферат
Отчисления авторам
Мой кабинет
Заказы: забрать, оплатить
Мой личный счет
Мой профиль
Мой авторский профиль
Подписки на рассылки



расширенный поиск

Формування у студентів медичного коледжу готовності до пропаганди і реалізації ідей здоровго спосбу життя у майбутній професійній діяльності. Бабаліч Вікторія Анатоліївна

Диссертация - бесплатно, доставка 10 минут, круглосуточно, без выходных и праздников

Автореферат - бесплатно, доставка 10 минут, круглосуточно, без выходных и праздников

Страница автора: Бабаліч Вікторія Анатоліївна


Бабаліч Вікторія Анатоліївна. Формування у студентів медичного коледжу готовності до пропаганди і реалізації ідей здоровго спосбу життя у майбутній професійній діяльності. : Дис... канд. наук: 13.00.04 - 2007 - 258 c.

Содержание к диссертации

Введение

Розділ 1. Теоретичні основи формування готовності до впровадження здорового способу життя

1.1 Сутність поняття здорового способу життя

1.2 Проблема впровадження здорового способу життя внауковій літературі

1.3. Сутність та структура готовності студентів медичного коледжу до впровадження здорового способу життя.Висновки до першого розділу

Розділ 2. Експериментальне дослідження технології формування готовності студентів-медиків до пропаганди і реалізації ідей здорового способу життя

2.1. Методика проведення та результати констатувального експерименту

2.2. Зміст формування готовності студентів до пропаганди здорового способу життя

2.3. Удосконалення готовності студентів-медиків до пропаганди здорового способу життя у професійній діяльностіВисновки до другого розділу

Загальні висновки

Бібліографія

Проблема впровадження здорового способу життя внауковій літературі

Здоров я, фізичне, психічне та соціальне благополуччя населення є визначальною ознакою сталого розвитку суспільства, основою життєспроможності держави. В наш час проблеми здоров я значною мірою обумовлюються загальнопланетарними наслідками науково-технічної революції, які нерідко здійснюють негативний вплив на фізичне і духовне середовище існування людини. Руйнування екологічного балансу планети, застосування нових небезпечних технологій і речовин, підвищення рівня стресогенності в інформаційному суспільстві, гіподинамія спричинили погіршення здоров я багатьох людей. Здоров я як цінність сприймається особистістю завжди емоційно, оскільки є однією з вищих людських цінностей, джерелом щастя, радості, запорукою оптимальної самореалізації. Зовнішній вияв потреби зміцнювати здоров я полягає у зростанні зацікавленості до інформації про збереження здоров я, про специфіку організації здорового способу життя.

На нашу думку, основним завданням сьогодення є вироблення вмінь учитися цінувати життя і здоров я особистості, бачити речі з боку вічності взаємозв язку, можливості пізнати кращі грані своєї душі, виявити їх та застосувати на користь інших. Однак, слід зазначити, що усвідомлення цінності і значущості здоров я не може свідчити про існування ідеології здоров я, якщо ці ідеї не проникли в усі галузі життєдіяльності суспільства.

У сучасному суспільстві здоров я нації розглядається як показник цивілізованості держави, що відбиває її соціально-економічне становище. Згідно з резолюцією ООН, здоров я населення вважається головним критерієм доцільності й ефективності всіх без винятку галузей господарської діяльності. Турбота про стан здоров я дітей і молоді належить до найбільш важливих медико-соціальних проблем, тому що за оцінками фахівців близько 75% хвороб у дорослих є наслідком несприятливих умов життя в дитячому чи юнацькому віці. Саме здорове покоління сприятиме формуванню трудового та інтелектуального потенціалу України [156].

Сучасна людина інформована про те, що є корисним, а що шкідливим для її здоров я, досить багато знає про різні хвороби і засоби лікування, проте зовсім не освічена в питаннях, як бути здоровою. Одних лише знань про елементи здорової поведінки мало – потрібна переконаність, відданість і постійні досягнення. До того ж, досягнутим можна вважати лише те, що увійшло в культуру, побут, звичку.

Піклування про здоров я населення з боку держави передбачено низкою правових документів: Конституцією України, Основами Законодавства України про охорону здоров я і Законом про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, Конвенцією про права дитини, Концепцією національного виховання. “Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою цінністю” [95, с.4], вказано у статті 3 Конституції України.

У статті 32 “Сприяння здоровому способу життя населення” Основ Законодавства України про охорону здоров я підкреслено: “Держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом розповсюдження наукових знань з питань охорони здоров я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення” [127, с.134].

Указом Президента України затверджено Національну програму “Діти України”, основним завданням якої є створення оптимальних умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, формування гармонійного розвитку особистості, виховання громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури [55]. На розвиток цієї Програми Президентом були підписані Укази “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності в суспільстві та утвердження здорового способу життя” (15 березня 2002 р.), “Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві” (4 лютого 2003 р.).

Наукові теоретико-практичні проблеми формування, збереження і відновлення здоров я також пов язані із визначенням і осмисленням понять здоров я. У зв язку з цим вважаємо доцільним розглянути й обґрунтувати проблему здоров я взагалі та складові аспекти здоров я зокрема.

Здоров я – поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, а й високий рівень пристосування, благополуччя, добре психічне самопочуття і соціальні відносини [171]. У преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.) зазначено: “Здоров я – стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад” [168, с.9]. Останнім часом дедалі частіше додають до такої характеристики духовне благополуччя. Однак досить широке соціологічне формулювання поняття здоров я є певною мірою суперечливим, оскільки соціальна повноцінність людини не завжди збігається з її біологічним станом. Взагалі, поняття здоров я є дещо умовним та об єктивно встановлюється за сукупністю антропометричних, клінічних, біохімічних та фізіологічних показників, які визначаються з урахуванням статевого й вікового факторів, а також кліматичних та географічних умов.

За енциклопедичним визначенням, здоров я – це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін [77]. Здоров я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих і набутих) та соціальних факторів.

Сутність та структура готовності студентів медичного коледжу до впровадження здорового способу життя.Висновки до першого розділу

Відомо, що практичне застосування знань забезпечує їх перехід у навички та вміння. У психології під навичкою розуміють дію, сформовану шляхом повторень, яка характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомості, регуляції та контролю. Отже, навичка – це автоматична дія, сформована цілеспрямованими вправами, що виконується легко та вільно [16]. Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона звільняє свідомість студента від необхідності контролювати технічні компоненти діяльності і дає змогу зосередитися на її меті, завданнях та умовах.

Розмежовують такі види навичок: сенсорні (перцептивні, почуттєві) – здатність автоматично аналізувати сигнали, які надходять із навколишнього середовища; розумові (інтелектуальні) – здатність автоматично вирішувати розумові операції, що мали місце раніше; рухомі – автоматизована дія, спрямована на зовнішній об єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, яке здійснювалося раніше не один раз.

Високий рівень оволодіння знаннями та навичками, творче застосування їх на практиці визначається як уміння. Уміння – це здатність робити що-небудь, зумовлена набутими знаннями та досвідом. Прості вміння – це можливість застосувати отримані знання на практиці. Складні вміння – виробляються на основі знань, простих умінь та навичок переважно шляхом тренувань, вправ, практичного виконання різних завдань. За змістом вони класифікуються так: інтелектуальні, технічні, практичні [16].

У процесі організації підготовки студентів до пропаганди здорового способу життя у професійній діяльності важливо приділяти увагу формуванню пізнавальних умінь, які необхідно зорієнтувати на залучення студентів до найрізноманітніших джерел інформації, до активної, творчої праці, навчання організовувати свою діяльність за будь-яких умов. Необхідно активно розвивати організаційні, комунікативні, комунікативно-творчі вміння. Під комунікативно-творчими уміннями і навичками розуміємо розвиток умінь адекватно оцінювати ситуації, діалогічність, емоційна стійкість, мовна виразність. Вироблення уміння керувати поведінкою в складних ситуаціях медичного спілкування (мобілізація інтелекту, логіки, уміння вольовими зусиллями стримати можливу негативну реакцію на відповідь). Кожний медик повинен мати риси доброти, милосердя, поваги до особистості, бажання допомогти людині. Саме від уміння спілкуватися з людьми залежатиме успіх у реалізації здорового способу життя.

На основі завдань нашого дослідження при кваліфікації критерію “готовність до впровадження здорового способу життя” основну увагу приділено визначенню вмінь студента-медика, необхідних і достатніх для пропаганди здорового способу життя. З-поміж них – гностичні (вміння накопичувати та систематизувати отримані знання, застосовувати на практиці отримані вміння і навички); організаційно-комунікативні (організовувати дискусії, бесіди, лекції, встановлювати емоційно-доброзичливий контакт з дітьми, батьками; добирати форми і методи педагогічного впливу на дітей; чітко і доступно пояснювати потребу у веденні здорового способу життя; виявляти систему вмінь, що забезпечує високий рівень комунікативної компетентності); особистісно-професійні якості сучасного медичного працівника (суть етики медичного працівника, етика взаємостосунків між колегами та хворими) та творчий підхід до проблеми.

Після оволодіння основними знаннями професійної діяльності перехідним етапом є гностичний компонент, який передбачає вивчення та оптимальне добирання найбільш ефективних методів і системи здорового способу життя, поетапне застосування їх на практиці, вміння пропагувати їх, враховуючи контингент, серед якого впроваджується здоровий спосіб життя, удосконалення своєї професійної майстерності, самоосвіти, критичне оцінювання свого досвіду і наслідків діяльності.

Подальше удосконалення основ формування здорового способу життя, підвищення рівня можливостей медичного працівника займатися пропагандою потребує максимальної уваги до наступного компонента – організаційно-комунікативної компетентності студентів.

Компетентність у певній галузі – це поєднання відповідних знань і здібностей, що дозволяють обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній [93]. Наголошуємо на тому, що під комунікативною компетентністю розуміємо те, що кожний медичний працівник повинен володіти достатніми навичками спілкування, напрацьованими комунікативними технологіями, які необхідні для реалізації здорового способу життя у професійній діяльності.

Проблема спілкування не нова – нею займалося багато вчених. Зокрема Г. В. Локарєва, Л. І. Міщик, О. О. Почерніна розглядають проблему педагогічного спілкування у соціальному, морально-етичному, психологічному та інформаційному аспектах. І. С. Булах і Л. В. Долинська звернули увагу на різноманітні форми міжособистісної взаємодії у системі „викладач – студент”. Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка звернула увагу на спілкування як особливий вид творчої діяльності людини.

Сьогодні набуває особливого значення культура міжособистісного спілкування. Спілкування, ефективність якого визначається розвиненістю комунікативної структури його учасників, – це вид взаємодії між людьми й один з компонентів здорового способу життя. Культура міжособистісного спілкування включає систему знань, норм, цінностей і зразків поведінки, прийнятих у суспільстві, де живе індивід, що є обмеженими і невимушено реалізуються у діловому й емоційному спілкуванні. Це важлива умова задоволеності відносин особистості з навколишнім життям у цілому, один із засобів психічного, фізичного, емоційного, соціального й інтелектуального благополуччя людини.

Зміст формування готовності студентів до пропаганди здорового способу життя

Застосування різних методів формування навичок здорового способу життя доцільно не лише узгоджувати з відомими педагогічними принципами, а й оцінювати кожну ситуацію, в якій вони можуть застосовуватися, з позиції інтелекту.

Для пошуку ефективних шляхів підготовки студентів-медиків до пропаганди здорового способу життя у започаткованій педагогічній технології впроваджено варіативний підхід. Перший варіант дослідно-експериментального дослідження направлено на формування означених компетентностей, який одночасно допоміг виявити слабкі сторони студентів. Одним з таких показників виявилася недостатня сформованість комунікативних навичок, які стали перешкодою на шляху формування названих компетентностей. Процес пропаганди здорового способу життя можна собі уявити як ділову комунікацію, оскільки це взаємодія окремих людей або групи людей. У даному випадку ділову комунікацію спрямовано на організацію і оптимізацію процесу пропаганди, де предметом діяльності виступає формування здорового способу життя населення.

Окрім того, у першому варіанті дослідження було з ясовано, що важливим чинником у пропагуванні здорового способу життя є готовність медичного працівника до творчої праці. На вияв творчості у професійній діяльності звертає увагу багато вчених. Науковці часто аналізують різні аспекти вияву і реалізації творчих умінь і навичок, а саме: мотивацію суб єкта на творчість [122]; інтелектуальну, творчу активність [90;112]; здатність до рекомбінації певних відомих елементів та комбінування відомих способів діяльності [33;119]; розвиток уяви [26]; творче відношення до професійних знань [178]; спрямованість на творчу взаємодію у спілкуванні [34;61]; на самореалізацію [116;144].

Для ефективного залучення студентів до навчальної діяльності М. П. Сибірська пропонує впровадження принципів гуманізації освіти, суть яких полягає насамперед у формуванні культури спілкування, творчих здібностей [153]. У зв язку з цим підготовка спеціалістів потребує врахування індивідуальних здібностей студентів та уваги до їх розвитку.

Отже, аналіз проблеми показує, що творча діяльність завжди предметна, її умовою і засобом є, по-перше, відповідні знання, уміння і навички, досвід інтелектуального пошуку, який застосовується у процесі діяльності, по-друге, мотиви, без яких засоби не дають бажаних результатів. Третім складником є процес реалізації творчих процедур, творча діяльність. Нарешті, четвертим елементом є продукт цієї діяльності, що втілюється в нових знаннях, нових способах і досвіді діяльності.

Поширення здорового способу життя серед населення вимагає ґрунтовної підготовки фахівців у цій галузі відповідно до послідовності організації навчання медичних працівників основам пропаганди здорового способу життя. Тому основний підхід до пропаганди у дослідно-експериментальному досліджені ґрунтується на основі необхідності поширення знань, умінь і навичок серед студентів та можливих шляхів упровадження ідей здорового способу життя в професійну діяльність медичного працівника та полягає у зосередженні основної уваги на практичному досвіді студентів, який вони отримують під час проходження спецкурсу „Медико-профілактичні аспекти формування здорового способу життя у населення”. Набуття досвіду передбачало оволодіння необхідними знаннями, вміннями і навичками, а також формування особистісно-професійних якостей, необхідних медичному працівникові для впровадження здорового способу життя. Практичний досвід полягав в умінні складати індивідуальні програми оздоровлення, творчо і відповідально вирішувати проблеми оздоровлення населення, використовуючи різні засоби пропаганди (бесіда, ігри, фізичні вправи). Підґрунтям названих умінь виступають володіння організаційно-комунікативними навичками, розвиток творчих можливостей та формування особистісно-професійних якостей.

Аналіз першого етапу дослідно-експериментальної роботи показав, що всі започатковані компоненти експерименту (мотиваційний, емоційно-вольовий, змістовно-процесуальний) важливі, об єднання яких в єдину структуру дозволило сформувати систему організаційно-педагогічних умов, які підвищують активність та ставлення студентів до пропаганди здорового способу життя.

Відтак мотиваційний компонент дослідно-експериментальної роботи було спрямовано на формування потреби студентів у знаннях, з позицій позитивно-активного ставлення та інтересу до проблеми здорового способу життя, усвідомлення цінності здоров я людини.

Емоційно-вольовий аспект педагогічної технології спрямовано на розвиток свідомості студента для управління психічними процесами (уміння регулювати свої емоції, сконцентровувати свої зусилля на поставленій меті, виявляти наполегливість); поступове розгортання внутрішньої діяльності студентів, яке формується під час практичних занять та виробничої практики.

Змістовно-процесуальний передбачав систематизацію теоретичних знань (постановка проблеми), розширення діапазону необхідних професійних навичок (організаційно-комунікативні, особистісно-професійні, володіння методами пропаганди здорового способу життя) та їх удосконалення.

Як уже зазначалося, реалізація поставленої мети буде ефективною за умов організації спецкурсу „Медико-профілактичні аспекти формування здорового способу життя у населення”. У зв язку з цим розмежовано три етапи формування готовності до пропаганди здорового способу життя медичними працівниками у майбутній професійній діяльності:

1. Мотиваційно-цільовий, спрямований на усвідомлення студентами потреби в оволодінні необхідними знаннями, вміннями і навичками та подальше розповсюдження їх у професійній діяльності.

2. Змістовно-процесуальний, який сприяє підвищенню рівня професійних компетентностей, потрібних медичному працівникові у пропаганді здорового способу життя серед населення (комунікативних, особистісно-професійних, стійкість емоційних проявів, здатність до творчого пошуку).

3. Оцінно-результативний, направлений на удосконалення набутих умінь і навичок під час проходження виробничої практики.

Мотиваційно-цільовий етап сприяв усвідомленню студентами потреби в оволодінні необхідними знаннями, вміннями і навичками та актуалізації проблеми взагалі. Слід врахувати те, що потреба і похідні від неї мотиви становлять основу поведінки й діяльності особистості, до того ж, вони – залежно від їх характеру – можуть стати передумовою як гармонійного, так і дисгармонійного її розвитку. Мотив, який виникає на основі упредметнення потреби, є порівняно з нею багатшим, за своїми ознаками.

З ясовано, що мотиваційний компонент у процесі дослідно-експериментальної роботи важко піддається змінам, тому навіть найменші позитивні зрушення у ньому є вагомим аргументом в оцінці ефективності запропонованої технології.

Другий етап дослідно-експериментальної роботи (2004 – 2005 н. р.) почався з підтримки мотивації, направленої на формування потреби у студентів вести і пропагувати здоровий спосіб життя. Отже, на шляху впровадження студентами-медиками творчого підходу до пропаганди здорового способу життя виникло питання правильної організації мотиваційної сфери студентів до означеної діяльності, яка передбачала поступове, методично обґрунтоване, ненав язливе впровадження знань про здоровий спосіб життя людини. Для цього замість оглядової лекції до плану було включено відвідування дитячої лікарні. Студенти і раніше бували там, але не звертали уваги на деякі моменти, наприклад, на режим дня хворого, гігієнічне виховання, актуалізацію інформації, викладеної у санбюлетенях у відділенні, ставлення самих хворих до такої ідеї. Інформація, отримана під час першого заняття, активізувала студентів, а також розширила уявлення про можливі шляхи розв язання даного питання. Така „екскурсія” мала особливе позитивне значення у формуванні ставлення студентів до проблеми покращення здоров я населення та спрямувала їх до пошуку ефективних шляхів упровадження ідей здорового способу життя у лікувально-профілактичних закладах

Удосконалення готовності студентів-медиків до пропаганди здорового способу життя у професійній діяльностіВисновки до другого розділу

У зв язку з цим започаткована технологія мала продовження. У 2005-2006 н. р. студентам було запропоновано трансформувати набуті знання з вузькопрофільної діяльності у лікувально-профілактичних заходах до більш широкого впровадження в мережі дошкільної і шкільної освіти. Даний напрямок діяльності зумовлено сучасними вимогами до медичних працівників, які ґрунтуються на активній участі останніх у збереженні здоров я людей. Означена діяльність стала продовженням спецкурсу „Медико-профілактичні аспекти формування здорового способу життя у населення”, розпочатого у 2005-2006 н. р. в Кіровоградському базовому медичному коледжі, тому до експериментальних і контрольних груп було залучено тих самих студентів, що проходили спецкурс у 2004-2005 н. р.

Додаткові заняття спрямовано на підготовку і проведення комплексу заходів для формування здорового способу життя дітей і підлітків.

Для цього визначено низку необхідних спеціально-предметних компетентностей, якими повинен володіти медичний працівник: 1) створювати план оздоровчих заходів, продемонструвати творчі здібності; 2) підготувати повідомлення і виступити з ним; 3) будувати усне повідомлення на задану тему; 4) сприяти створенню якісного життя, пропагувати здоровий спосіб життя, застосовуючи різні види спілкування; 5) розробляти фіззарядки, готувати вправи з лікувальної фізичної культури; 6) розробляти сценарії для позааудиторної роботи; 7) брати активну участь у підготовці заходів, направлених на збереження здоров я (конференції, конкурси, спортивні змагання); 8) мати навички в оформленні санітарних бюлетенів; 9) уміти проводити уроки здоров я; 10) уміти спілкуватися з батьками.

На нашу думку, такий набір відповідних компетентностей охоплює мотиваційний, соціальний, етичний та поведінкові складники, які в комплексі формують готовність студента до пропаганди здорового способу життя в дошкільних і шкільних установах. Завдання, поставлені перед студентами, направлені на активізацію засвоєння комплексу необхідних знань, умінь і навичок, які сприяють здоровому способу життя дитини. У процесі практичної реалізації розроблених програм студенти допомагали дітям навчитися піклуватися про своє здоров я, вміти вибирати і розпізнавати, що є корисним для їх організму, знаходити правильні рішення у конкретних ситуаціях.

Студенти мали на меті довести набуті дітьми знання до рівня навички, але при цьому дії дітей повинні бути свідомими, розміркованими, тобто діти повинні усвідомлювати потребу в них та оцінювати їх важливість для себе. Заходи було направлено на формування вмінь і навичок, які б навчали дітей управляти власною діяльністю для збереження або покращення рівня здоров я. Впровадження в життя дитини здоров язберігаючих компетентностей покращить якість життя, сприятиме її життєвому успіху, тому набір названих компетентностей дитина повинна усвідомити саме на початку свого життя.

У зв язку з цим студенти розробили і провели низку заходів. У дитячих садках оформили батьківські кутки за відповідною тематикою, виступили з доповіддю на батьківських зборах і перед колективом вихователів дитячого садка, проводили індивідуальні бесіди з батьками. З дітьми проводили навчальні заняття, на яких у доступній формі, ігровими методами навчали дітей основам здорового способу життя. Зокрема, організували і провели такі навчальні заняття: для виховання гігієнічних навичок – сценку „Мийдодір”, у кінці якої було роздано розмальовки з даної теми для закріплення матеріалу. Студенти склали невеликі вірші, за допомогою яких привчали дітей до раціонального режиму дня, гігієнічних навичок, елементів загартовування. Темі загартовування було присвячено заняття під назвою „Холодна вода – для хвороби біда”; урок здоров я, розроблений на основі авторської програми сім ї Іванових, “Вивчення основ здорового способу життя”; провели розвагу, присвячену раціональному харчуванню “Ігротека лікаря Пігулкіна”, організували різноманітні навчальні ігри, вивчення віршів, приказок та прислів їв, згадали безліч загадок, присвячених здоров ю та здоровому способу життя.

У школі студенти підготували заняття на тему „Вплив алкоголю на організм”, лекцію „Про шкідливість паління”, проводили різноманітні конкурси: на кращу стінгазету про здоров я і здоровий спосіб життя; на кращий малюнок „Активний відпочинок у моїй родині”; найкращий реферат на тему „Здоровий спосіб життя – що я про нього знаю”, брали участь у поході, під час якого проводили різноманітні ігри та естафети, розробили методичний матеріал для проведення занять зі спеціальними медичними групами, організовували фізкультурні хвилинки, допомагали медичним працівникам в організації роботи медичних пунктів.

Отже, кожний із встановлених етапів дослідно-експериментальної роботи передбачав активний пошук, підбір, організацію та проведення професійної діяльності, яка б сприяла покращенню здоров я населення. У свою чергу означена діяльність сприяла розвиткові у студентів особистісно-професійних, комунікативних, організаційних, творчих навичок.

З метою визначення рівня готовності студентів до реалізації ідей здорового способу життя було проведено повторне опитування. Питання анкет були направлені на визначення рівня готовності студентів за мотиваційним, емоційно-вольовим, змістовно-процесуальним компонентами. Респондентами були студенти, які пройшли спецкурс „Медико-профілактичні аспекти формування здорового способу життя”, та студенти, які працювали за основною навчальною програмою.