Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади вивчення каузативності в сучасній лінгвістиці 13
1.1. Логіко-філософський та лінгвістичний зміст каузативності . 13
1.1.1. Семантичні типи каузації 22
1.1.2. Каузативна ситуація та її складові компоненти 27
1.1.3. Каузативність та способи її вираження в мові . 34
1.1.3.1. Семантичні групи каузативних дієслів в іспанській мові 41
1.1.3.2. Парадигма каузативних конструкцій іспанської мови . 47
1.2. Взаємозв’язок категорії каузативності з граматичними категоріями перехідності та стану . 56
1.3. Методика дослідження способів вираження каузативності в іспанській мові . 66
Висновки до розділу 1 69
РОЗДІЛ 2. Лексико-семантичний спосіб вираження каузативності в іспанській мові: синтетичний каузатив . 73
2.1. Синтетичні каузативи: загальна характеристика 74
2.1.1. Каузативні дієслова з некаузативними корелятами . 80
2.1.2. Каузативне значення неперехідних дієслів залежно від синтаксичної сполучуваності 83
2.2. Похідні каузативні дієслова: процеси дривацій 92
2.2.1. Відприкметникові каузативні дієслова . 97
2.2.2. Відіменникові каузативні дієслова 107
2.2.2.1. Семантичні групи відіменникових каузативних дієслів 116
2.2.3. Девербальні каузативні дієслова з інфіксом -iz . 120
2.3. Специфіка вираження каузативності в дієслівній лексиці іспанської мови 125
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3. Лексико-синтаксичний спосіб вираження каузативності в іспанській мові: аналітичний каузатив 134
3.1. Аналітичні каузативні конструкції: загальна характеристика . 135
3.2. Фактитивна дієслівна перифраза hacer + infinitivo . 143
3.3. Пермісивна дієслівна перифраза dejar + infinitivo 155
3.4. Типи каузативних ситуацій . 160
3.4.1. Фактитивні ситуації . 160
3.4.2. Пермісивні ситуації . 163
3.5. Специфіка зворотних дієслівних перифраз hacerse + infinitivо, dejarse + infinitivo 167
Висновки до розділу 3 171
Загальні висновки . 174
Додатки . 181
Додаток А 182
Список використаних джерел 188
Список довідкової літератури 212
Джерела ілюстративного матеріалу . 214
- Каузативна ситуація та її складові компоненти
- Взаємозв’язок категорії каузативності з граматичними категоріями перехідності та стану
- Каузативне значення неперехідних дієслів залежно від синтаксичної сполучуваності
- Пермісивна дієслівна перифраза dejar + infinitivo
Каузативна ситуація та її складові компоненти
У розгляді способів вираження категорії каузативності релевантною є проблема інтерпретації її базових компонентів, зокрема каузативної ситуації (КС), під якою ми розуміємо зв язок якнайменше двох динамічних ситуацій. Г. Г. Сильницький у своєму дослідженні розділяє члени ситуацій на два основні семантичні типи: на актанти (учасники ситуації) і на стани, співвідношення між якими визначаються таким чином [101, с. 93]: 1) кожна ситуація вміщує мінімум один актант та один стан; 2) кожний актант у ситуації пов язаний якнайменше з одним станом та навпаки, кожний стан пов язаний у ситуації якнайменше з одним актантом; 3) зв язок між актантами та станами в ситуації полягає в тому, що актанти виступають у ролі носіїв (або учасників) станів. Функціональне співвідношення актантів і станів визначається тим, що актанти є більш постійними, а стани – більш змінними елементами ситуацій. За кількістю наявних у них станів ситуації поділяються на прості та складні [101, с. 96]. Безпосередніми складниками каузативної макроситуації є дві мікроситуації, пов язані між собою відношеннями каузації [116, с. 6]. Основних актантів (компонентів) КС нараховується чотири: суб єкт як носій стану спонукання; об єкт як носій стану наслідку; уточнювач локалізації об єкта в часі та просторі; предмет (матеріальний чи перцептивний), який зумовлює перехід об єкта в каузуючий стан [100, с. 8]. Г. Г. Сильницький каузативною називає ситуацію, що вміщує мінімум два стани, пов язані між собою причинно-наслідковими відношеннями (відношеннями каузації). Стан-причину дослідник називає антецедентним станом або впливом (антецедент), а стан-наслідoк термінальним станом [101, с. 97]. У нашій роботі ми використовуємо також термін "консеквент" [116, с. 6]. Під каузативною ситуацією (КС) розуміємо мінімальну ланку причинно-наслідкового ланцюга, який складається з двох подій, пов язаних між собою відношеннями спричинення [116, с. 67]. "Назвати" КС – означає представити процес спричинення таким чином, як він відбувається в об єктивній дійсності. Виявом КС у мові слугують речення з КД. Американський лінгвіст М. Сібатані так формулює умови, за яких відношення між подіями кваліфікуються як каузативні [213, с. 12]: А. Залежність між двома подіями полягає в тому, що мовець уважає, що наставання каузованого стану відбувається під час Т2 (time2), який має місце після Т1 (time1) – часу події, що каузується.
Б. Залежність між каузуючим станом і каузованим є такою, що мовець уважає, що наставання каузованої події повністю залежить від події, яка каузує. Залежність двох подій у цьому разі має бути такою, щоб вона дозволяла мовцю робити висновки про те, що каузована подія не мала б місця в той конкретний час, якщо не мала б місце подія, яка каузує. Р. О. Заубер визначає ситуацію каузативною за наявності трьох учасників: 1) суб єкта каузації (особа чи предмет), який виступає ініціатором або причиною каузації; 2) дії, яка каузується, дії як результату каузації; 3) об єкта каузації (особа чи предмет), на який спрямована каузація [56, с. 4]. У значенні каузації, таким чином, завжди присутні відтінки примусу, тиску, стимулювання, які виступають зоною перетину значень каузативності й модальності [12, с. 234]. Такі КС в іспанській мові здатні позначати дієслівні перифрази, суб єкт яких тільки спричиняє здійснення дії замість того, щоб реалізувати її власноруч [173, с. 69].
У рамках когнітивної лінгвістики Л. Талмі [216, с. 49100] було запропоновано виділити модель динаміки сил, яка представляє взаємодію між сутностями за допомогою поняття сили та є значущою для формування значення КС. Згідно із цією теорією, концепт каузації не є семантичним примітивом. Кожна КС являє собою протистояння двох нерівних сил (каузатора каузата). Спрямування цих сил і співвідношення між ними визначають характер КС. Таким чином, припускається, що висловлювання природною мовою є маркованими або нейтральними, з точки зору теорії динаміки сил [216, с. 62]. Порівняймо: La puerta est cerrada; La puerta no puede abrirse. Перше речення є нейтральним у сило-динамічному аспекті, оскільки тут відсутнє протистояння сил. У другому реченні об єкт (двері) має тенденцію до того, щоб здійснити дію (відкритися), однак існує сила, що так чи інакше заважає здійсненню дії. Дві виділені сили протиставляються одна іншій залежно від ситуації. На основі моделі динаміки сил виділяють три типи каузативних відношень: 1) змусити спричинити (forzar causar); 2) дозволити (permitir, dejar); 3) заборонити перешкодити завадити (prohibir obstaculizar impedir) [224, с. 822833]. Кожен із цих типів характеризується певним набором значень таких трьох параметрів: прагнення каузата досягнути кінцевого стану, опозиція каузатора каузата та наявність кінцевого стану. Під прагненням розуміється тяжіння каузата до кінцевого результату, зумовлене його внутрішніми особливостями або діяльністю [224, с. 824]. Опозиція має місце, коли сила впливу каузатора суперечить прагненню каузата.
Психологічна реальність такого когнітивного підходу до представлення відношень каузації у свідомості носія мови перевіряється за допомогою психолінгвістичних експериментів. Зважаючи на те, що предметом цього дослідження є мовні способи вираження спричинення типу causa, тобто причини подій, ми маємо намір розглянути об єктивно існуючі причинно-наслідкові відношення та способи їх репрезентації в мовних ситуаціях.
Семантичною диференційною ознакою КС є суб єкт, який через вплив на об єкт складає тільки такий тип ситуацій. Центральними актантами (учасниками ситуації) КС є суб єкт у ролі антецедента й об єкт, що виступає в ролі термінального стану. Особлива увага приділяється об єкту, оскільки він бере участь одразу у двох мікроситуаціях: у каузуючій (вплив), і в тій, що каузується (наслідок). Тобто причинно-наслідковий зв язок між впливом і термінальним станом реалізується через об єкт, який, єдиний у КС, є носієм всього континууму "мікростанів", що є проміжними між початковим та термінальним "макростаном" [101, с. 98].
Взаємозв’язок категорії каузативності з граматичними категоріями перехідності та стану
Каузативність, як ми вже зазначали, є розрізняльною семантичною ознакою дієслова. КД обов язково є перехідним, вимагаючи після себе наявність об єкта (прямого додатка) [35, с. 2830]. Багато дослідників вважає перехідними саме дієслова з додатком у знахідному відмінку [125, с. 130; 150, с. 1521; 209, с. 71], які за відсутності додатка стають неперехідними [209, с. 7172]:
Juan mat a Luis, де matar активне перехідне (каузативне) дієслово; La alegra repentina mata, де matar активне неперехідне дієслово, активність його зберігається навіть за відсутності об єкта дії. Однак, говорячи про перехідність, ми розглядаємо її в широкому розумінні, а каузативність у вузькому. Останнє значить, що перехідне використання дієслова та обов язкова наявність об єкта, не свідчить про спонукання до дії [111, с. 48]. Тобто, якщо дія перехідного дієслова просто переходить на об єкт і на ньому ж замикається, то дія КД спонукає об єкт виконати якусь дію або перейти в новий стан. Нас цікавить питання, які перехідні дієслова реалізують семантику каузативності. Клас перехідних дієслів є набагато ширшим за клас каузативних [45, с. 40; 206, с. 26022607]. До каузативних належать тільки об єктноспрямовані перехідні дієслова, тобто в них дія суб єкта ніби вимушено переходить на прямий додаток (об єкт) [134, с. 148149; 138, с. 104]. Суб єктноспрямовані перехідні дієслова за жодних умов не можуть бути визнані каузативними. У цьому думка лінгвістів є незмінною [64; 86]. Перехідність уважається диференційною ознакою КД [45, с. 40]. Термін "транзитивність" (або "перехідність") походить від латинського дієслова "transirse" – ir a travs [196, с. 489]. Тобто транзитивні / перехідні дієслова (pasadores, pasadizos [134, с. 148]) позначають процеси, у яких предмет чи особа змінює місцеположення чи свій стан. Такий рух може пояснюватися як у прямому, так і в переносному значенні. Порівняймо: Juan puso todos los sellos en la carta. Juan puso toda su atencin en la carta. У першому випадку Хуан змінив місцезнаходження марок, перемістивши їх на лист (фізичний рух). У другому випадку Хуан зосередив на листі увагу (розумовий рух). В обох випадках ми маємо справу з перехідним дієсловом poner. Таким чином, дієслова, що супроводжуються прямим додатком на позначення предмета або особи, на який спрямована дієслівна дія, називаються перехідними або транзитивними [19, с. 60; 21, с. 142; 206, с. 2591; 243, с. 391]. Як було зазначено, перехідні дієслова можуть виражати дії та процеси. Більш чисельною серед перехідних дієслів є група дієслів дії та впливу, що розглядається як каузативна [206, с. 26082609]: ефект (результат дії) може виражатися прикметником – limpiar: hacer que quede limpio; дієсловом – matar: hacer morir; sacar: hacer salir; і дієсловом, і прикметником – secar: hacer que se seque o que quede seco; romper: hacer que se rompa o que quede roto. Синтаксична перехідність КД полягає в самій семантиці каузативності (впливу на об єкт) [45, с. 39]. Деякі вчені визнають, що каузативне значення є свого роду гіперперехідністю, оскільки, окрім того, що дія переходить на об єкт, він власне примушується до дії [103, с. 34; 199, с. 52]. Згідно із цим, усі дієслова із семою каузації є перехідними, але не всі перехідні дієслова є каузативними. До класу КД не входять перехідні дієслова, семантика яких спрямована на характеристику суб єкта. До них належать некаузативні дієслова, що виражають дії, замкнені в суб єкті [45, с. 41]. Наприклад: escuchar – слухати, sentir – відчувати, observar – спостерігати, conocer – знати: ...estaba esperando a mi novio, cuando sent la mano del vecino ... sobre mi muslo (Sender, LTDN, 78); t no sientes a veces el deseo de cambiar tu vida..? (Lindo, UPT, 94); Una vez conoc a diez mil hombres que buscaban el mar (Prez-Reverte, ECD, 260). Також до них входять некаузативні дієслова дії (діяльності): leer – читати, bailar – танцювати, contar – рахувати; fumar – курити: Durante la pubertad haba ledo ese libro a la sombra del algarrobo centenario... (Vicent, TALM, 12); ... el bailarn bailaba con estilo y arte (Sender, LTDN, 62); Fumo Coronas, dice, siempre, desde que tena diecisiete aos y ya no hay nada que me vaya a hacer cambiar de marca (Lindo, LTDN, 61). Групу таких дієслів у лінгвістиці називають граматично перехідними, адже в їхній семантиці немає значення впливу на об єкт, виражений знахідним відмінком. Семантично перехідні дієслова, на відміну від граматично перехідних, є об єктними. Семантика такого дієслова орієнтована на характеристику об єкта, позначаючи цілеспрямовану дію [45, с. 42]. Граматично перехідні дієслова, у яких результат дії не відбивається на об єкті, позначаються як слабоперехідні або псевдоперехідні [21, с. 144]. У таких дієсловах домінує сема суб єктності, у той же час сема об єктності послаблена, об єкти часто можуть легко опускатися, оскільки дієслівна семантика в основному спрямована на характеристику суб єкта [86, с. 49]. Унаслідок цього, граматично перехідне дієслово часто може втрачати об єкт. Порівняймо: Olvidan (Ustedes) su pasado autoritario? (Prez-Reverte, EMDE, 146) / Eduvigis la mir de un modo que no olvidar nunca (Sender, LTDN, 90); Y cant cosas muy hermosas sin parips ni bisos (Sender, LTDN, 65) / ...me guiaba el ojo y cantaba (Sender, LTDN, 64).
Каузативне значення неперехідних дієслів залежно від синтаксичної сполучуваності
Каузативне значення сприймається як семантичний чинник, коли ті чи інші неперехідні дієслова (caer, quedar, regresar, desaparecer etc.) набувають нового відтінку значення свого змісту, як тільки приєднуються до перехідної мовної схеми. Саме тому такий спосіб вираження каузативного значення має назву контекстуально-синтаксичного [115, с. 10]. І. О. Наумова, навпаки, не виділяє окремо цей спосіб реалізації лексичної каузативності, а відносить його до лексико-синтаксичного способу разом із каузативними конструкціями [81, с. 9]. Також нею розрізняється власне-перехідне (властиве граматично перехідним дієсловам) та каузативно-перехідне значення (властиве семантично перехідним об єктноспрямованим дієсловам) [81, с. 10], незважаючи на схожість їхніх структур: N1VN2, де N1 – (noun) підмет, суб єкт дії, V (verb) – присудок, виражений дієсловом перехідного значення, а N2 (noun) – додаток, об єкт дії. Таким чином, І. О. Наумова вказує на омонімічність синтаксичних структур [81, с. 11].
В. Г. Гак зазначає, що перехідне вживання неперехідного дієслова додає йому спеціалізованого, інколи переносного значення, що може свідчити про часткову втрату початкового повноцінного значення, тобто часткову десемантизацію [30, с. 140].
Тенденція вживати дієслова неперехідного значення у функції каузативного відмічалась рядом лінгвістів [81; 140; 142; 151; 172; 177]. Механізм каузативного чергування являє собою систематичний процес, який дозволяє поєднати в одній лексемі каузативне та некаузативне значення. Це особливо важливо для лексем, що не мають протилежних корелятів (тобто не можуть утворювати корелятивні пари каузатив / некаузатив). Іспанська мова нараховує велику кількість лексем типу resucitar, dormir, despertar, pasear, pasar, subir, bajar, empezar, terminar, cambiar, aumentar, disminuir, colgar [140, с. 120; 172, с. 67], та багато таких, яким бракує лексичних корелятів, і які, незважаючи на це, здатні включати в себе значення "причина – наслідок". Зазначені дієслова можуть знаходитися у двох різних семантико-синтаксичних схемах, де проявляється каузативне та некаузативне значення залежно від їхнього перехідного / неперехідного вживання. Типи дієслів, що вживаються як перехідні й неперехідні без спеціального маркування зміни діатези, називають лабільними дієсловами [73; 74]. Вони здатні виступати у двох різних діатезах (у цьому випадку в агентивній та каузативній) і мають кілька альтернативних моделей управління суб єктами [75, с. 55], тобто в перехідному вживанні це суб єкт каузації (агенс), а в неперехідному – суб єкт дії, яка на ньому ж замикається. Таким чином, у перехідному вживанні дієслово має на один актант більше через наявність об єкта каузації (паціенса), на який спрямована дія: Va a despertar al nio (Vicent, TALM, 34) / Maestro tema despertar de un momento al otro (Prez-Reverte, EMDE, 354);
El ejercicio haba enrojecido sus mejillas dndole un seductor aspecto (Prez-Reverte, EMDE, 186) / ... estaba seguro de que haba enrojecido hasta las orejas (Prez-Reverte, EMDE, 183); . mi novio tore un becerrito (Sender, LTDN, 95) / ...en Creta toreaban ya entonces (Sender, LTDN, 92).
Із прикладів ми бачимо перехідне та неперехідне вживання дієслів, які в першому із зазначених випадків мають каузативне значення. Граматика Королівської Академії Наук Іспанії наводить такі лексеми [206, с. 26202621]: aumentar, cambiar, engordar, hervir, ingresar, parar, subir, etc. Порівняймо: hervir calderos / la tetera hierve; parar un taxi / parar en la estacin; subir los precios / los precios suben. Наведені пари демонструють так зване каузативне чергування [206, с. 2621], яке можна представити не тільки перехідним / неперехідним значенням дієслова, але й таким чином: "V1 [intransitivo] V2 [transitivo]", де V1 та V2 – ідентичні дієслова, причому V2 інтерпретується як "hacer V1" [206, с. 2621]. Уживання цієї перифрастичної конструкції ми розглянемо в подальшому розділі, нас цікавить комбінаторне вживання однакових дієслівних лексем із перехідним / неперехідним значенням. Вони містять, як бачимо, два різні значення – каузативне і некаузативне, на відміну від каузативних / некаузативних корелятів, де семантичне значення каузативності випливає з протиставлення двох частково суплетивних морфологічних опозицій типу matar : morir.
A ver si cuelgan a Martori! (Prez-Reverte, EMDE, 222 ) / Colgaba inmvil de una lmpara en еl centro del saln, ... (Prez-Reverte, ECD, 11); La Iglesia ... quem a las brujas... (Gala, LPT, 48) / La oscuridad quemaba como el horno (Prez-Reverte, ECD, 301).
Як видно з прикладів, ми зустрічаємо тільки комбінаторний варіант однієї й тієї ж лексеми у двох синтаксично різних схемах [140, c. 120], але в першому випадку це перехідне каузативне дієслово, а в другому – неперехідне некаузативне: Jess resucit a Lzaro / Jess resucit. Це так зване чергування або альтернація перехідності [206, c. 26202623], тобто можна стверджувати, що кожний варіант комбінаторної схеми відповідає перехідному або неперехідному значенню дієслова, і відомо, що більшість дієслів переходять із однієї схеми до іншої без особливих ускладнень. Так А. Белльо зауважив, що "у всіх мовах є постійний рух, в якому активне дієслово переходить у нейтральне, а нейтральне перетворюється на активне; рух, який здійснюється легкими й м якими переходами в розмовній мові, і яким завжди користуються письменники, щоб надати новизни, сили чи граційності фразі" [142, c. 452]. Незважаючи на те, що в більшості випадків сама дія асоціюється з перехідними дієсловами, без сумніву, ми стикаємося також з неперехідними дієсловами, які, окрім процесів, можуть позначати дії та вживатися як перехідні з прямим додатком [192, c. 198200]: el pavo engorda – el ganjero engorda al pavo (quiere engordarlo). Отже, такі переходи як caer / caerlo, cesar / cesarlo, nacer / nacerlo пояснюються зазначеним рухом, і вказують, що існують лексеми, чиє каузативне значення є вторинним, порівняно з основним неперехідним некаузативним значенням.
Пермісивна дієслівна перифраза dejar + infinitivo
Відправник інформації в цих ситуаціях, насправді, збігається з об єктом каузації, який вимагає виконання певної дії, а отримувач інформації є потенційним суб єктом каузації, від якого залежить результат, оскільки він має дозволити / не дозволити здійснення бажаних дій об єкта. У разі не дозволяння (заборони) суб єктом реалізації певної дії ми знову стикаємося із запереченням, часткою no, яка буде відноситися до перифрастичного дієслова конструкції:
Tita lo exagerada y mentirosa que poda ser Chencha, por lo que no dej apoderarse de la angustia de ella (Esquivel, CAPCh, 19). У наведеному прикладі заперечна форма анулює пасивний характер суб єкта, тобто стверджувальне значення конструкції, яке відповідає значенню дієслова "permitir" (дозволяти), із появою заперечення "no permitir" (не дозволяти) отримує значення дієслів "impedir" (перешкоджати) або "prohibir" (забороняти), які, як стверджує С. Хамплова [173, c. 85], позначають активну участь суб єкта в каузативній ситуації. Порівняємо процес переходу стверджувального пермісивного значення у прохибітивне (заборонене): Sus recursos slo le permitan vestir (= le dejaban vestir) de una forma razonable (Prez-Reverte, EMDE, 23); No le han permitido ver (= no le han dejado ver = le han prohibido ver) a su nieto (Chacn, CAPCh, 23). Аналізуючи семантичне значення пермісивної перифрази в заперечній формі, варто звернути увагу на різницю значень дієслів "impedir" (перешкоджати) та "prohibir" (забороняти), адже, хоча no dejar + infinitivo може виражати обидва значення, тільки значення "prohibir" (забороняти) може корелювати зі значенням фактитивної перифрази hacer + infinitivo, оскільки заперечити, не дозволити реалізацію якоїсь дії буквально може означати примусити об єкт не виконувати цю дію. Ю. Г. Підіпригора у своєму дослідженні функціонування категорії заперечення в дієслівних перифразах стверджує, що в заперечній формі значення пермісивної дієслівної перифрази співвідноситься зі значенням фактитивної перифрази hacer + infinitivo, що пояснюється активністю суб єкта останньої [90, c. 132]. Розглянемо це на прикладах: Lo que pasaba era que Chencha no le dej abrir la boca (le prohibi abrir la boca = le hizo no abrir la boca) ms que para decirle a Tita: “Jess Martnez para servirle a Usted” (Esquivel, CAPCh, 133); Tita, no les dejes salir (prohbeles salir = hazlez no salir = hazles quedarse) (Esquivel, CAPCh, 114). Esperan, pero nunca les dejan pasar (les prohiben pasar = les hacen no pasar) (Chacn, LVD, 95). Наведені приклади вживання пермісивної перифрази в заперечній формі підтверджують її відповідність значенню "prohibir" (забороняти) та її здатність трансформуватись у фактитивну перифразу hacer + no + infinitivo. Отже, заперечна частка no є модифікатором пермісивності у фактитивність: no dejar + infinitivo = hacer + no + infinitivo [90, c. 133].
Конструкція no dejar + infinitivo зі значенням "impedir" (перешкоджати), розуміється як перешкоджання суб єктом здійсненню дій об єкта. Сама по собі перешкода позначає предмет або вчинок, які перешкоджають, заважають, ускладнюють просування вперед [97, c. 120], але повністю це не унеможливлює здійснення певної дії. Інакше кажучи, значення "impedir" не має на увазі повне заперечення дій суб єктом, тобто прагнення не реалізовувати, не виконувати їх взагалі. Якщо значення пермісивної перифрази збігається зі значенням "prohibir" (забороняти), то суб єкт каузації обов язково є істотою: Pedro no la dejaba entrar en la habitacin (le prohiba entrar = la haca no entrar) (Esquivel, CAPCh, 93). В разі відповідності перифрази значенню "impedir" (перешкоджати), суб єкт каузації може бути виражений істотою, неістотою або позначати явища природи: La lluvia no le dejaba ver bien (= le impeda ver bien) (Cela, NCC, 98); Este olor tan agradable no le dejaba pensar (= le impeda pensar) en otra cosa sino en el hambre que tena (Esquivel, CAPCh, 36); Espera, Chencha, por qu no me dejas desayunar (= por qu me impides desayunar?) tranquilamente? (Esquivel, CAPCh, 83); Las brumas del deseo no me dejaban ver (= me impedan ver) ninguna realidad...(Gala, LPT, 26). У наведених прикладах спостерігаємо вживання обставин способу дії, які уточнюють значення смислового дієслова і всієї перифрази в цілому, що є характерним для no dejar + infinitivo зі значенням "impedir" [90, c. 135]. Підсумовуюче викладене вище, можемо стверджувати, що пермісивна дієслівна перифраза dejar + infinitivo, виражаючи пасивну ситуацію дозволу, спостерігання за діями об єкта каузації, указує не на результативність, а, скоріше, на вірогідність реалізації каузованої дії. Саме це протиставляє її активній фактитивній результативній перифразі hacer + infinitivo з характером необхідності та примусовості. Із появою заперечної частки no, яка відноситься до перифрастичного дієслова, пермісивна конструкція набуває значення "impedir" та "prohibir", з яких останнє співвідноситься з активним значенням фактитивної перифрази та буквально позначає hacer + no + infinitivo через тісні причинно-наслідкові зв язки значень "забороняти" та "примушувати". У такому разі заперечення грає роль модифікатора пасивного пермісивного значення, яке перетворюється на активне фактитивне, тобто заперечна форма пермісивної дієслівної перифрази стає синонімом вираження значення фактитивності.
Під фактитивною конструкцією ми розуміємо таку аналітичну конструкцію, ініціатива дії якої виходить від суб єкта, отже, вона виражає фактитивну каузативну ситуацію. Типи фактитивних ситуацій можемо розділити за трьома семантичними ознаками: 1) за суб єктом каузації (ураховуються ознаки: істота / неістота, особа / неособа, абстрактність (подійність) / конкретність, згідно із чим визначається роль агенса (активного свідомого суб єкта) та причини; 2) за об єктом каузації (якщо це особа, ми розглядаємо його як паціенс, якщо неособа – як власне об єкт); 3) за семантичним значенням повнозначних дієслів конструкції у формі інфінітива (V2), адже вони можуть належати до різних лексико-семантичних підкласів: дієслова дії, стану, розумової діяльності тощо.